Відчасти згідна. Тільки справа тоді вже не в "ятрити рану"(тоді ніяке це не майбутнє, безмістовно ), та надлом є. Все гоїться але місце перелому- воно вже слабше і про нього пам'ятаєш, намагаєшся обережніше з ним. Це, як і будь які інші трагедії/неприємності так і події щасливі, щось змінює в свідомості, переусвідомлення є, зміни але про свій перелом навіть невільно пам'ятатимеш і в певні моменти будеш обережнішою там, в тому місці. То не факт, що так і всіх. Можливо є люди, котрих таке не ламає і то є не зле, так легше, мабуть. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Так, то залежить як сприймати. Можна дати собі на спокій, побути своїм адвокатом трохи. Значить це потрібно було, аби зрозуміти щось. Бо інакше не доходило. І так, будеш обережніше, думати, що казати і робити. То все уроки. На чому зосереджена увага, те й стає важливим в житті, виходить на передній план. Ми ж можемо робити вибір, куди увагу спрямувати.
Випадки бувають різні.Можна пробачити,але забути...Хробачок сумнівів залишиться,маленький,схований далеко-далеко буде ворушитися і нагадувати про себе при нагоді.Така моя думка.
Просто є люди, які висновок зробили і пішли дальше, дивлячись в майбутнє. А є такі, що живуть в минулому. Я думаю, то особистий вибір кожного, як йому жити. Особисто я вважаю, що зрада - це шанс стати ще кращою, самовдосконалитися, поглянути на світ іншими очима, декому корисно побачити, що чоловік не святий, декому, варто навчитися прощати чи вчитися відпускати і бути щасливою незалежно від обставин. Головне винести з того урок, бо інакше станете на ті ж самі граблі. Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
Однозначно згідна з Сатьєю , якщо чоловік накосячив він має розбитися в пляцок і зробити так щоб жінка забула зраду, жодного поводу не давати, доказувати кожен день що то була помилка . Тільки так. Не уявляю як жінка може жити спокійно якщо вона більше сама з собою працювала і заспокоювала себе щоб пробачити, не думати, не зриватися . Є звичайно інша ситуація де жінка буде терпіти і закривати очі ради житла, грошей, дітей, і тд. але то інша історія.
Теж частково згідна з @Rona, бо буває що чоловік по п"яні раз гульнув хоч і такий варіант не прийнятний взагалі-то, але як тривалі стосунки збоку мав, і каже прямо жінці: "вже не люблю", то що там робити і рятувати? Щоб такі діла прощати і далі будувати щасливу сім"ю треба щоб двоє хотіли і старались для цього. А то як хтось терпить, а комусь по фіг то не думаю що щось добре вийде, або як хтось навіть провину визнає і хоче вернутись в сім"ю, а жінка до кінця не пробачає, то теж нічого з такого не вийде Тому і багато розлучень (соррі за банальності).
Ну от як може чоловік далі не зраджувати, поважати, любити і оберігати? Об жінку витерли ноги, а для жінки це шанс стати ще кращою для того негідника... Біда в тому що ми себе не цінуємо, думаємо що без чоловіка пропадемо. Накосячив, то його ще припрошують до хати, стають для нього ідеалом...шок. Дівчатка, та це він має стати ідеалом і на колінах повзати просити пробачення. Чоловікам нецікаво коли для них все роблять, їм потрібна жінка, а не тряпка (вибачте, будь ласка, що так грубо), якій будуть зраджувати, а вона буде посміхатись і казати як його любить...
Я не казала, щоб то спускати з рук чоловікові. Він боятися ще раз так вчинити. Я за те, щоб бився посуд і т.п. Але то чисто, щоб спустити пару і дати чоловікові зрозуміти, що ви себе поважаєте. То просто про то як жінка має то сприйняти для себе. Не гризти себе чи принижуватись. А йти далі. Про висновки чоловікові знати не треба Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
Думаю, @solana rok мала на увазі стати кращою для СЕБЕ, а не для "того негідника". Чомусь дуже мало людей можуть визнати, що їм є над чим працювати; і сприйняти таку от гів..ну ситуацію, як поштовх до розвитку чогось нового і кращого в собі.
Я от заходжу і читаю....незнаю що написати(. Мої думки гуляють і змінюється все. Ми живемо окремо зараз він з нею, але приїжає кожного дня до дитини і до мене дзвонить постійно просто так поговорити. Я якось трималася вирішила що мені так краще, але цю ніч знов не спала( воно лізе в голову, а лізе не так зрада не так те все що сталося, а лізе інше.... я лежу і слухаю як їдуть машини і думаю от може він приїде і скаже що все буде добре і він нідо кого не піде( все спробує виправити і заспокоїть мене, але розумію що ні(. Я відпустила його на словах, стараюся не думати, але з серця ще невирвала(. Я впевнена що справлюся з усім сама, бо ще небуло нічого такого що я незмогла б сама зробити або незнайшла виходу з ситуації, і тим неменше я хочу якогось чоловічого плеча, і відчувати якусь захищеність. Я всеодно працю над собою, слідкую бо вирішила що спочатку змінюся зовні, а потім прийде час і я змінюся в середині просто єж речі які не відбуваються так швидко) головне йти до цього і мати бажання) я непадаю духом хоча часто хочеться) в мене є найкращі ліки) це донечка, бо піклування про неї і обовязки домашні і відповідальність дають мені сили і я забуваюся). Думаю потрібний час. Час все покаже. Незалежно чи вернеться він чи ні я планую зараз все для себе і дитини. Я надіюся що і психолог мені допоможе бо я хочу просто це забути і навчитися не згадувати. Як вище дівчата писали жити майбутнім і недивитися назад. Хочу навчитися все відпускати бо думала що відпустила, але ні не все(. Знаю що все що не робиться робиться на краще) і все буде добре). Час лікує всі рани і надіюся шрамів не буде.
Shokoladochka, в мене ті ж відчуття. І точнісінько та ж ситуація. Але ми вже розлучені, і сил мені бракує дати йому малечу бачити. Не можу переступити через себе. Бо раніше не замічав їх, і не допомагав з нічим. А тут хоче показатись ідеальним татком. Одна надія на психолога...
в мене з дитиною він проводив час і хотів бути з нею. Він від дитини не відмовиться бо дуже любить а я неможу заборонити бо це татко її і він їй потрібний, мені приносить радість те як вони проводять час, бо дитина щаслива, для мене це головне. Я ніколи про нього їй нескажу нічого поганого бо це татко, він в її очах найкращий. Я єдине заборонила возити дитину до тої другої і недозволила, щоб дитина взагалі контактувала з нею, це моє право і думаю він буде поважати ці вимоги. Про розлучення ми не говорили взгалі і це питання не піднімали. Думаю час розкладе все по поличках.
і про що ВОНО ще хоче говорити? вибачаюся, що різко, але то брєд, живе в коханки і ще щождня своїми теревенями доводить дружину. Думаю його вчинок сказав сам за себе, не потрібні зараз вам його слова, будь які. Хоче з дитиною бути, прошу дуже. Ви в той час йдіть займайтеся своїми справами. Я би ще подумала, що може він хоче змінитися, якби пішов жити просто окремо, а не до коханки. А тут, всі слова вже сказані, його вчинком.
оте замовчування розлучення з боку чоловіка може бути признаком того, що він собі залишає запасний аеродром. В разі розчарування коханкою він собі думає, що зможе спокійно повернутися додому. Або ж ходити туди-назад... Це звичайно дуже прикро чути, але подумайте, чи хочеться вам бути в такій ситуації. Але подумайте про СЕБЕ і свій комфорт, не думайте про мотиви і "важке" життя коханки, чоловіка. От хоч раз в житті подумайте про ваш особитий комфорт, ваші почуття і потреби і від цього відштовхуйтеся.
Я довго терпіла щоб не писати, але то вже капець. Чоловік зробив вибір. Єдине, на що має право - бачити дитину. І має обов"язок забезпечувати її. Які розмови по телефону? Про що? Хіба домовитися коли дитину забере і приведе. Все. Які надії-прощення? Все. Зараз ви займаєтеся собою, наніч п"єте снодійне легке щоб добре почуватися і не мучитися. Вдень спорт - обов"язково! Він помагає голову почистити. Відколи чоловік сказав, що не любить - це не ваш чоловік і нічого не зміниться. Максимум - буде життя разом, але воно вам треба? Не реклама, але всім рекомендую Сатья дас – официальный сайт. Ведический философ и семейный психолог - слухайте і вчіться
@shokoladochka ви зараз в непростій ситуації і я вас добре розумію бо теж була колись така дурна правда це був не чоловік а хлопець, але розійшовшись надіялась на те що він прийде чи подзвонить і все поверне, тут допоміг лише час... єдине що пораджу не давати йому надії що він може до вас повернутись, знаю що це важко буде зробити, але все ж треба... дівчата праві що пишуть про "запасний аеродром", неможна перед ним показувати що ви жалкуєте про ваш розрив, ви повинні показати що вам добре без нього... а щодо телефонних розмов то вони повинні обмежитись питання що стосуються лише дитини, жодних розмов на інші теми, бо він ну чесне слово як султан
ні, таке теж не треба показувати, бо не правда ж. Показати треба, що він КОЗЕЛ і якщо хоче виправити ситуацію, то має добре попотіти. І не треба з ним говорити зараз. Ну про що? Чи поснідав сьогодні смачно?
Тут не скажеш ніц без мата геть його від себе гнати Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
