Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
дали мені мою наукову плату...знову без індексації..і то тк мене щось обурило, я все розумію, але то і так трудно матреіально (є люди, яким значно гірше ніж мені) але якось собі розраховувала на тих пару сотень... ех, всьо, то сигнал мені до мого підробітку, так що кондетрка-випічка-солодощі ждіть мене, будемо активізовуватися)
я індексацію з березня чекаю, я вже в думках потратила ті гроші, а їх так і не дали. Дехто вже відверто сміється з мене, що досі вірю, що вона таки буде)))
Чула вчора, що буде в грудні аж Пан президент обіцяли. Надіслано від мого IQ4502 Quad, використовуючи Tapatalk
Ех, мали бути чудові кілька днів сімейного сільського відпочинку, а вийшло чорт-зна-що...Всі по черзі сварилися одне з одними й плакали...Апогей №1 - розбите скло в нових кімнатних дверях (й де то тепер ремонтувати/міняти?...)...А сьогодні - апогей №2 - я наїхала на якийсь гострий камінь, пробила колесо...Сказала при Саші купу-купезну нецензурних слів, за які тепер соромно...Та й взагалі, поводилася істерично + середульший й найменша плакали..Сонце пекло, коров"ячі какашки попри дорогу воняли...Ну й бонусом - незрозуміла дуже сильна висипка на личку в моєї принцески. так її шкода...Завтра йдемо до лікарки..........
ууууу, не знаю чи сюди писати, чи в тему "забилам би..." свого кота... Поцарапала котяра мені чоботи. Мала необережність осінні чоботи сховати не в коробку, а поставила в куточку в шафі. В результаті маю "покоцану" вгорі халяву одного чобота. І то якраз в час, коли нові витрати ой як неактуальні. Тепер от думаю, чи можна на місці тих дірочок забацати в майстерні якусь аплікацію? Хтось таке робив?
нам ще з початку року почали виплачувати індексацію ( небагато, але краще так, ніж взагалі нічого...) і кожного наступного місяця збільшуючи...
Друзі нам часто проявляють те, що ми десь про себе самі думаємо... О, да)). А хіба її не всім забрали літом? Закон ж вийшов. Нє?
Можна. Мамі в чоботі шкіряному прогризла дірку миша. То на тому місці зробили дуже акуратну квіточку, відповідно так само на другому. То досить гарно дивиться.
Якось так мені на душі не по собі. От знаходжусь я у стосунках три (!) роки і таке враження, що нічого в мене не виходить. Тиждень-два все добре, а потім знову я плачу і страждаю. І ті самі граблі, що і в минулому. "Залюблюю" партнера до напівобмороку. Але чому нікому не потрібно моєї любові, такої, яка вона є? Де ж тут логіка? Чому я така зробилась? Для кого?
Я цю статтю напам'ять вже вивчила. Перестала контролювати, власницькі замашки відкинула геть, не дзвоню, не проявляю почуттів. Але для мене це не я, а хтось інший. Таке враження, що я себе втрачаю.
Знайома ситуація. В наших друзів діти далеко не ангели, але їхній тато чомусь звертає увагу на мою дитину. Та й то в таких дурних дрібницях, що я того навіть не помічаю. Крім цього моменту мене влаштовує все в спілкуванні, тому я просто сказала щоб виховував своїх дітей, а мій син має тата і маму.
Як би там не було, але фраза "Чем меньше женшину мы любим, тем больше нравимся мы ей" звиняйте за каряву російську насправді діє по власному прикладу знаю, що з своїм тоді ще майбутнім чоловіком зустрічалась декілька місяців, бо "хлопець симпатичний". І не могла ніяких ласкавих слів з себе видушити. А він якось моментально закохався, а через півроку вже робив пропозицію.. Тому, мені здається, що не варто зразу ж показувати партнеру всі прояви любові. Потримайте його трохи на відстані помучайте трошки, будьте не зовсім холодні, але й не зовсім відкриті до нього. Проявляйте свої почуття тільки частково, для підтримки та "розпалюванн" почуттів. Але якщо після тривалих стосунків партнер не сприймає Вашої любові та відношення до нього, то це просто не Ваш партнер. Тому не засмучуйтесь, бо Вашу людину Ви ще зустрінете у майбутньому.
Якась напасть на нашу родину. Спочатку з чоловіком халепа, тепер зі старшим малим... ну то жах... Маєм знов біду стоматологічного характеру, знов світить наркоз, вже третій.. Хоч сідай та й плач.
Я не маю морального права казати, що варто у Вашому випадку змінювати партнера. Але я б на Вашому місці спробувала "послабити хватку" вибачте за прямолінійність і подивитись на його подальшу реакцію. Скоріше за все він сам захоче повернення до попередньої привичної моделі стосунків з Вами чим менше у мене часу на чоловіка та активніше соціальне життя, тим більше він хоче бачити мене вдома поруч зі собою Хоча я допускаю, що можу помилятись у даному випадку.....
Мені здається, у Вас занижена самооцінка, і звідси така залежність від коханого. Думайте більше про себе і "полюбіть себе". Кохання - це прекрасно, але особистий успіх - це дуже не останнє діло. Ну і на успішних жінок по-іншому дивляться чоловіки. Повірте.
