Відповідь: Страхи другої вагітності Страх ЗВ мені дуже знайомий. Поговоріть зі священиком про це. зрештою, поговоріть з Богом про це. Будучи вагітною Сергійком, я розчинила свій страх власне у довірі до Бога. А з Вірусею часу на страхи вже не було, ну і крім того - доця на 14 тижні дала чутись, і ми були на звязку
Відповідь: Страхи другої вагітності У мене страх другої дитини: по-перше: боюсь знову таких ускладнень (загроз), як з першою, по-друге: боюсь що дитина знову буде недоношена, а ще боюсь: 1. що несправлюсь з двома (моя доця зараз дуже сильно проявляє свій злий характер) 2. родів (перші були каторгою) 3. близнюків/двійнят 3. а ще можливо просто нехочу - і так зараз непогано. 4. немає чоловік ще роботи, а як буде 100% заберуть в АТО 5. немає де жити, живемо в моїх батьків (всі на купі) Але друге Я мені говорить навпаки: 1. хочу щоб між дітками була маленька різниця 2. з другою дитиною було б не було фінансових проблем - все маєм з першої) нове) Я запуталась а ось чоловік навпаки, все пробує зробити для того щоб я завагітніла - втіхаря
Відповідь: Страхи другої вагітності Бося того що з малим в пузі щось буде не то. Чоловік завіряє що раз ми вже один раз попали в сумну статистику то вдруге туди попасти шанси мізерні. Але хробачок всередині гризе... навіть боюся про щось таке казати чоловіку бо нарвуся на скандал.
Відповідь: Страхи другої вагітності то страхи не тільки другої вагітності, з таким не застрахуєшся. Залишається молитися і просити в Бога здоров’ячка для лялі в животику
А я найбільше боюся того, що буде після пологів. Як я буду почуватися, бо першого разу дуже довго відходила, як справлюся з двома дітками, як правильно поводитися зі старшим і т.п. Також переживаю часом, коли Дмитрик мене ненароком копне в живіт під час сну, або як зараз хворого його заспокоюю, ношу, люляю, щоб з малям в животику все було добре.
В наступні рази "відходиться" якось легше. Просто знаєш, що все це мине, і що з кожним днем буде фізично легше. про це природа подбала. Все буде добре, це з незвички вагітній не варто піднімати 2-річну дитинку, а коли Ви і так носили Дмитрика на ручках, то тіло вже звикло до цих навантажень. Просто не робити різких рухів, старатись не присідати і не вставати з ним в руках. А на пізніх термінах брати його на ручки сидячи, чи обійматись лежачи. все буде добре!
Ура!!!знайшла свою тему!!!в мене найбільший страх шоб моя старша донечка почала мене меньше любити...ну і навіть не уявляю як буду боротися з ревнощами!(((
І у мене такий страх. Старша донечка дуже вже мамина. Переживаю чи не буде ревнувати до дитинки. Але сама мене заспокоює, що вона вже дуже хоче малючка і буде любити і допомагати
У мене навпаки друга вагітність дуже спокійна та впевненна (хоча вперше був жахливий токсикоз, головокружіння, затемнення в очах і просто слабкість). Таке собі умиротворення та імунітет до переживань чи стресів. Зрештою, а що змінять переживання та страхи? Хіба вони убезпечать? Трохи було в мене роздумів перез УЗД чи все в порядку - але це скоріше інтерес, а не переживання. (так сталось, що встала на облік на 18му тижні, зразу зробила УЗД, загальні аналізи, від платних поки відмовилась - тому теоретично можна було б собі боятись цілодобово ). Одна справа, коли є певні ознаки, що вагітність протікає з порушеннями - тоді ще розумію пережиння мам. Але коли в принципі все в межах норми - навіщо себе накручувати? Про відносини між дітьми: зараз більш активно спілкуюсь, спостерігаю за іншими знайомими та незнайомими, у кого 2є ті більше дітей - як вони вирішують проблемні питання, набуваю теоретичних знань . Але не боюсь - бо в даний момент (!) ще проблеми нема. А якщо буде - то ми будемо її вирішувати, от і все. На рахунок пологів та наслідків пологів - стараюсь доглядати за тілом (від косметичних засобів до фізичних вправ). І це дає результати: з першою В було набрано 25 кг, зараз на половині терміну набрала 3 кг. Спокій, любов до сімї (до чоловіка, старшої майже 3річної дитини, вдячність до батьків), власний попередній досвід про вагітність-пологи-виховання та догляд за дитиною, наявність часу на підготовку до новенької дитинки - чого переживати? Готуватись треба, а не переживати . Можливо, комусь допоможе такий допис ). А взагалі, в мене таке враження, що ніколи не буває вдалого часу для вагітності - чи то першої, чи то третьої. З першою дитиною я ой як напереживалась, тим паче в сімї було не все гаразд у відносинах, в умовах проживання. Але ті переживання нічого доброго не дали - то навіщо переживати? Роздумувати та шукати шляхи вирішення проблем, якщо вони є - то треба, але без страху. п.с. Ще що надає мені впевненності. Знаю одну сімю, де нещодавно народилась 7ма дитинка. Троє старших вже в школу ходять, інші - обходяться без садочку. Спостерігаючи за їхнім побутом - я кожен раз дивуюсь їх дружності, взаємопідтримці. По суті, старші діти доглядаюсь за молодшими, роблять невелички хатні справи - і багато в чому у мами менше клопоту. І одна з головних порад від них - це спілкування з дітьми. Вже з 2-3 років дитині можна і треба не тільки наказувати що вона має робити - а і пояснювати чому так, розповідати про відносини з братами/сестрами, наводити приклади, задавати питання (інколи дитині важко підібрати відповідь - то просто допомогти їй, пропонуючи свої варіанти відповіді - і дитина обовязково вибере відповідь), і ні в якому разі не кричати на дітей, не бити рукою (руки - щоб втішати, гладити, годувати! Якщо вже наказувати, то тільки в спокійному стані, без гніву, може дубчиком 2-5 раз по попі чи ногах (ніяких підзатильників, смикань за руки тощо.. ) - і обовязково пояснити дитині, за що вона це отримала і сказати, що ви її любите і піклуєтесь, щоб дитина виросла хорошою людиною. п.п.с. Знаю, вже набрала забагато букв, але ще що мені допомагало в часи криз, коли я не знала що робити - це думка, що в мене є можливість виховати найкращих, найвірніших собі друзів - своїх дітей. А це коштує і сльоз, і труднощів, і переживань .
Цікаво почути вашу думку щодо третьої вагітності. От щось мені кепсько останніми днями, тошнота, головокружіння. Навряд чи то "воно", але чоловік в мене є і ми кохаємось, тож такого варіанту виключити не можу. Маючи двох дітей на руках, відсутність власного житла і взагалі якийсь такий підвішений стан то звістка про третє маля мене б загнала в якийсь глухий кут. Ні, я не скажу що то зле мати трьох дітей, то все файно і можливо колись воно так і буде.. але.. от якби зараз то таки було "воно" я б напевно билася в істериці. От чи ви б наважились на третю дитину?
1) зробити тест зараз і за 2 тижні 2) звісно, що повністю виключити варіант неможливо, але особисто в мене дуже погане самопочуття було якраз перед відновленням плідності. Після Вірусі я взагалі з того поганого самопочуття аж погнала обстежуватись до ендокринолога і гінеколога, бо мені було так зле, що вагітність була б ще і ліпшим варіантом з усіх підозр. 3) взагалі обставини Вашого повсякдення дуже непрості. Тому всі ці симптоми можуть бути ще і ознакою нервового виснаження. 4) Ви добре знаєте, що хоч на 100% виключити вагітність неможливо, але на принаймні 99.7 % планувати своє майбутнє можна. Тому що менш сприятливі обставини для нової вагітності, то більше уважності приділяти плануванню сім'ї. І все буде добре. 5) так, є діти, які приходять в світ, пробиваючись крізь всі обставини і всю неготовність батьків. Це теж стається не просто так. І так само як ніхто не застрахований від шалених труднощів з планованою першою дитиною, так само ніхто не знає, що Бог приготував нам на наступній сторінці життя з новим неочікуваним малятком. головне питання теми мені вже неактуальне, бо в мене троє вже є.
Я билась. Десь 3 дні. Ледь із розуму не зійшла. Старшому 2, меншій -- рік і я вагітна... Я знала, що ніколи в житті не буду робити аборту, але тут так перелякалась. І ще й лікарка у мене "добра", казала, що то зараз не проблема: випила таблеточку і все((( Чоловік боявся за моє здоров"я, типу чи зможу 3 вагітності під ряд подужати. І от пішла я на кардіограму, кров здала, щоб гемоглобін подивитись (десь були такі думки, що якщо у мене будуть якісь проблеми із здоров"ям -- то я з чистою совістю зможу випити цю чудо-таблетку). Аналізи були ок, на третій день роздумів за мною уже кульпарківська плакала. І якось так сиділа я на зупинці маршрутки і мене осінило: чого я страждаю -- у мене буде дитина! Я ж завжди мріяла мати багато дітей. Ну нічого, що із такою різницею. І таке щастя на мене найшло! Я як подумала, що через пару місяців мені знову в пологовий -- ммм (мені взагалі дуже подобалось в пологовому, ті кілька годин болю в пологах -- ніщо у порівннянні спочатку із очікуванням дитинки, а потім із солодкими митями знайомства) Я так десь годину сиділа на тій зупинці з такою блаженною посмішкою Взагалі, третя вагітність у мене була найлегша і ніби найцікавіша. Бо з першою вагітністю я ходила на роботу і ще ніби нічого не знала, переважно книжки читала Друга вагітність бала важкою, то я майже всю пролежала А на третю вагітнсть я вже все знала: що краще купити дитині, де, яке? Як краще народжувати, де краще робити хестини... Тому мій третій мав придане від мами куди краще, ніж старші
Можливо, бо вночі мале спить по 4-5 годин, і тому такого варіанту не виключаю. Кілька раз помічала що маю такий слиз наче при овуляції хоча місячних нема ще.. Можливо таки дійсно виснаження, надіюся.. бо інакше капці..
Висловлю свою думку , мені здається якщо з чоловіком у шлюбі добре і вже є двоє дітей, а нема власного житла...то звичайно тяжко фінансово і морально, але як Бог дав життя третій лялі, той кусок хліба і одежина для неї знайдеться . Головне ,щоб в сімї була любов і взаєморозуміння.. Я розумію що покладатись варто лише на себе, але є ж батьки, які напочатках поможуть , якщо буде складно...тай багато чого напевно залишиться від попередніх діток...
А місячні є? (бо у мене з 2,5 місяців були) Ну і тести є дуже чутливі, "дует" наприклад, там якось йде чутливість не о,1, а 0,25 -- то вони мали б показувати результат за 7-10 днів після сексу
у мене аж мороз по шкірі... і як то мати трьох дітей , чи стало набагато важче? я чомусь завжди думала ,що де ,двоє, там і троє ... різниця не дуже відчутна...?
ББ-тест, ще якісь є з 0,25 чутливістю і не такі дорогі як дует. між іншим, буває й так, що саме це малятко і приносить взаємне порозуміння... в мене з Вірусею була ЛА 1 р 2 міс, і хоч я стежила за ознаками плідності, але щось після рочку її "кіпішнула", бо почала поправлятись, відчувала нудоту при годуванні грудьми, настрій скакав жахливо. Виявилось, що організм так готувався до першої овуляції --- дописи об"єднано, Sep 21, 2015 --- різниця є, але не така велика, як між 1 дитиною і 2ма. Думаю, з четвертим і наступними буде ше менша різниця у "складнощах"
