я от теж дочитала, і не знаю чи ще щось читатиму цього автора. Кінцівка ще не реальніша за всі події описані в книзі, ну не може одна людина стільки пережити і потім такий хепіенд. Для мене ця книга щось на зразок жіночого роману, але наголос не на романі, а на трагедії. Таких історій можна в любій газеті прочитати цілу купу (моя мама такі періодично купує і читає). Дочитую "Фелікс Австрія" - уже мені значно більше подобається, такі тонкі натяки, а ти тільки здогадуєшся, здогадуєшся що ж за цим криється
щодо словосполучення "гарно пише", то мені чомусь зразу спало на думку "Соло для Соломії" Володимира Лиса, дуже подобається ота автентичність мови у тексті, так само як ота мова Марії Матіос у "Солодкій Дарусі". Я від такої "живої", народної мови просто шаленію зараз взялась читати Галину Пагутяк. Дещо більш цікаве, дещо менш. У творах кількарічної давності подобається отой легкий містицизм (не страшний, не відштовхуючий, а такий наче таємничий).
Дякую що нагадали про неї. Давним-давно читала "Слуга з Добромиля". Треба перечитати знову, книга тоді дуже сподобалась. "Слуга не розпоряджається собою. Звідки я міг знати тоді, що колись моїми словами виправдовуватимуть найгірші злочини проти людськості ті, хто називає себе слугами Божими, а чи слугами Диявола, або, як тепер, слугами Народу? До книг написаних прокралася з уст фальш і блуд, а натомість звідти втекло смирення" "Свобідним край стає не тоді, коли на трон сідає мудрий володар, а коли з’являється багато вільних людей серед різних станів. Тоді немає потреби йти по коліна в крові, шукати ласки в сильніших сусідів. Бог проливає благословення на такий край, а не плаче над його нещасливою долею."
ніяк не могла згадати, що саме Пагутяк я читала... Так от, саме "Слуга з Добромиля" мені пішов нормально, взялась далі за "Зачаровані музиканти" І застрягла на третині... Ну ніяк мені далі не йде, загягнуто мені якось.
Я читала "захід сонця в Урожі"Пагутяк -це збірник романів та оповідань. Мені сподобалось, гарна багата мова. Наразі теж маю "Магната", але чекаю настрою відповідного. Так просто, між іншим, її книги мені не читаються. Поки ж читаю Шевчука "Фрагменти із сувою мойр: Кросворд". В цій книзі Шевчук трохи нетиповий: нема містики і історичних алегорій. Мені цікаво як автор ставиться до свого героя: йому подобається його педантичність/послідовність? Бо мене від таких хлопів нудить. Мова Шевчукова-то таки насолода для мене, я от думаю: в скільки разів його словниковий запас української мови більший за мій? Ще мені здається, що героя цієї книги він багато в чому писав з себе.
Люко Дашвар провадить мене в глибини депресії. Декілька раз перечитувала "Черевички Божої Матері"( обожнюю М.Матіос). Остання прочитана книга-підліткова Йоанна Ягелло "Шоколад із чилі". Враження - 5+ Для мене --не по-дитячому, для доньки -- не по-дорослому.
купила вже давно, але ще не читала. зараз мордую тонесеньку книжечку Анджея Стасюка "Галицькі оповідання". таке нудне, шо не годен. думаю, що польською книжка читалась би цікавіше і живіше
А я вчора почала читати "Морського вовка" Джека Лондона. Все, що я люблю - роздуми про життя і його сенс, цікаві діалоги, психологія людських стосунків і, головне, його величність Море. Моя вічна любов. Насолоджуюсь описами стихії...
в мене чомусь така мулька, що коли мене книга не "бере" з перших 10 сторінок, то все - я її відкладаю, бо не вмію якось на "мус" читати. Тепер мені благо в тому, що вже більше року записана в бібліотеку й беру книги, а якщо не йдуть, то просто обмінюю потім на інші. Хоча є в мене потаємна мрія, коли матимем з чоловіком власне велике житло, то в одній кімнаті буде величезна шафа і там мої улюблені книги:rolleyes:
і в мене мрія про кімнату з книгами:rolleyes: А зараз почала читати Синельникова "Возлюби свою хворобу". Багато мені імпонує... Купила ще Пол Екман "Теорія Брехні".
Я теж прочитала Анджея Стасюка. Буквально недавно. Вона така нудна спочатку, потім втягуєшся і доволі непогано. Не на "5", але для загального розвитку непогано. Добре описано безнадійність польських сіл в 80-ті роки: пияцтво, бідося, старі ПНР-ські трактори, похилені хати. Такі сумні паралелі з нами... Звичайно, депресивна, але яке описане життя така й мова.
А в мене пішла хвиля "залежності" від психологічної літератури Кайфую від такого читання Щойно з нової пошти забрали 5 книг Романа Кушніра: Історії і притчі для особистісного зростання, Мистецтво відповідального спілкування, або як знаходити глибинне порозуміння з іншою людиною, Особиста стратегія виживання людини, Спосіб мислення як багатство, Як виховати щасливу і успішну дитину! Кожна книга варта уваги... Цікаво, хто читав або читає книги цього автора?
Зараз читаю "Тіні маєтку Тарновських" Володимира Даниленка. Такої психологічно-побутової прози я давно не читала. У книзі дві повісті. Друга сподобалась значно більше. Як подумаю скільки подружніх пар так живуть роками... Але закінчення я ще не знаю. Подивлюсь чим здивує мене автор. --- дописи об"єднано, Jan 16, 2015 --- "Грішницю" я читала давніше. Не сподобалось. Багато води, цілі шматки текст можна було б вирізати. Після суїциду нареченої на фаті я її відклала і недочитала.
то ж львівський автор? і мене той момент знервував. Вибачте за слово, але якою то тре бути куркою (читати егоїсткою), щоб на своєму весіллі таке зробити?
так Щойно прочитала пару розділів з книги про виховання дітей. Доступно пояснено важливі і прості речі, яких у багатьох сім*ях не дотримуються і потім не знають, як то таким їхнє чадо виросло...
Дочитала я нині "Фелікс Австрія" Софії Андрухович. Враження - мімімі) Давніше читала її книгу "Старі люди" - то не дуже мене вона вразила, а от "Фелікс Австрія" таки сподобався. Я собі задумалась над тим, як сама часто люблю перебільшувати і бачити тільки те, що я хочу бачити. І лінія стосунків Аделі і Стефи мені сподобалась, життєво - чітко видно залежність одної від іншої, направду як чоловік і дружина, які вже тисячу років разом. Ну і описи смаколиків :rolleyes:. Ті трепетні почуття Стефи до Йосифа теж гарно описані, я наче з нею то все переживала)
Дочитала Ерленда Лу "Допплер" - це вже третя прочитана книга його авторства - в тому ж дусі "наївної філософії". Мені імпонує. Так ніби "ненароком" про важливе. І з гумором. Провокаційна книга - Емі Чуа "Бойовий гімн матері-тигриці" - про китайське виховання - незважаючи на очевидні перегиби, які можуть справді вразити і виглядати вигаданими, дещо таки можна взяти на замітку, але більшу цінність книги бачу в плані пізнання і розуміння іншої культури. Я тепер чітко зрозуміла (і раніше здогадувалась) - китайці - це велика сила. І загроза.
Дала мені сестра "Там, де закінчується райдуга" Сесілії Ахерн. читається легко. якраз таке легке читання мені зараз дуже пасує)
Прочитала В.Шкляр "Ключ". Захоплююючий як на мене сюжет. Тримає в напрузі, розвиток подій доволі неочікуваний. Було б файне кіно (для любителів детективів чи триллерів). Легко читається. Короткий зміст з титулки: "Головний герой прагне розкрити таємницю зникнення чоловіка, який залишив йому ключ від квартири №13, і стає на шлях смертельно небезпечної гри.."
