Відповідь: Діти в Церкві Я немаю на увазі що він спокійно буде стояти всю службу Божу, хоча б трохи, а там можна присісти. В сестри дівчинка, якій 7 років, може годину простояти тихо і спокійно. Сама була свідком. А відносини між свекрухою та невісткою, то вічна проблема. В моєї мами, також, був ДУЖЕ складний характер.
Відповідь: Діти в Церкві Марусю, а як діти в школі силять по 40 хв в тому ж віці? ІМХО, але то деколи так незручно - стоїш, молишся, а збоку чуєш, як батьки розважають дітей і перешіптуються з ними, бо ж дитині скучно... Можна ж чимось дитину зайняти — наприклад, книжечку купити, щоб за Службою слідкувало, а не заставляти стояти слупчиком і мовчати - так ніхто не витримає. Дитині має бути цікаво в церкві.
Відповідь: Діти в Церкві Мої не сидять. Мій син в 2-му класі не міг сидіти і пів години. Мені не перешкаджають дитячі плачі в церкві. У когось діти стоять, а моя не хоче. Думаєте Бог її менше любить? Я думаю, що ні. У мене такої проблеми не існує.
Відповідь: Діти в Церкві Та ніхто і не каже що тих дітей які не хочуть тихенько стояти Бог менше любить. Навіть якщо дитина помолиться вдома, а не в церкві, то, на мою думку, Бог не буде її менше любити. В мене немає з свекрухою проблематичних відносин, просто деякі її слова мене ображають. Але то треба працювати мені над собою. Добре що ми живемо окремо.
Відповідь: Діти в Церкві погано сидять ну вам не вгодиш - не всі діти вміють читати, малі ще. І спокійно стояти не можуть, то перешіптування і пояснення помагають, бо як бігають по церкві теж не подобається, бо моя бігає з гіканням і улюлюканням. ну спірне питання, до певного віку їм цікаво якраз бігати і улюлюкати, чіпати свічники і хоругви, потім їм вже це нецікаво, але і суть Літургії ще незрозуміла, нема на то ради - треба всім потерпіти. колись Маруся тут гарно написала, що як Бог дав дітей, то певно хоче щоб їх привели до церкви.
Відповідь: Діти в Церкві Мене теж іноді навідують думки, що краще почекати "свідомішого" віку, і тоді вже брати до церкви - і я не буду нервуватися, замість брати участь в СБ, і люди не будуть спокушатися. Але таке не підходить, бо, по-перше, означає, що й сама не піду до церкви, а по-друге - як він навчиться поводитися в церкві, не ходячи туди. Тому поки що так. Важко, але вже легше, ніж навіть півроку тому. В нас СБ триває близько двох годин, церква дуже маленька, не походиш, тому сама з малим йду, коли погода дозволяє трохи побути надворі,бо постійно проситься на руки, в несила його стільки тримати. Коли ж є тато, чи бабуся приїде, стоїмо в церкві, чергуємось. Трошки йде наперед, подивитися на священиків, трохи сидить на підлозі, хвильку стоїть. Нелегко, але добре й так
Відповідь: Діти в Церкві порівняла твоїй скільки? а я мала на увазі дитину 6-7 років, яка вже точно читає але більше хотіла звернути увагу на батьків, які підтримують розмови про стороннє з дітьми під час Служби.
Відповідь: Діти в Церкві так, до слова. Моя мама вважає, що приносити дитині книжечки в церкву - це її розбавлювати. Я пробувала брати дитині книжечку до церкви, а вона як починає на весь голос читати і ще більше питати, то я вже волію нехай просто ходить по-церкві і свічки запалює. Моїй сім років, якщо шо. ---------- Додано в 15:11 ---------- Попередній допис був написаний в 15:09 ---------- і тоді, ніколи не
Відповідь: Діти в Церкві во-во, їм же теба все прокоментувати не суть, розмовляти з ними вимагають діти різного віку. І це повір, менша біда, ніж альтернатива.
Відповідь: Діти в Церкві то Вам вирішувати, але я проти такого підходу. І поясню чому. Дитина може навчитися бути в церкві лише тоді, коли там буде мати нагоду бути. Якщо дитина в церкву не ходить, то її не почне з часом щось в церкві цікавити, не виробиться навіть звичка там бути. Я ось теж часами маю проблеми. і я стою на своєму. минулі неділі і свята мені ох як важко було. ходимо на дитячу літургію, проте там багато дорослих, і їх реакція не завжди адекватна щодо дітей. наш священик одного разу сказав, щоб дорослі не скаржилися на поведінку дітей, бо то ДИТЯЧА ЛІТУРГІЯ, а як їм діти заважають, то хай йдуть на інший час. Скажу й сама, що мені важко дається ота "погана" поведінка моєї дитини... теж переживаю, що але принамні я допускаю більше інших думок і дякую Марусі-мамі за оці думки: часом я нервуюся, але з іншого боку радію, що дитина у церкві зі мною, що вона йде до причастя і тим же розуміє, що приймає Бога, і то для мене стає головним, бо в її життя церква і духовність входить органічно, вона почувається у церкві вільно, як у себе вдома, а так би і мало бути. в цьому я ще раз впевнилася, коли моя знайома-психолог побачила нас в церкві і розповіла, як вона шкодує, що її діти, старший не знаю, якого віку, а молодший 5 років, взагалі боїться йти до причастя, в церкві не хоче бути, і вона не може з тим нічого зробити. казала, що хай краще були б нечемні, але в церкві, ніж чемні і не в церкві.
Відповідь: Діти в Церкві Цілковито підтримую. У нас досвід роботи з людьми ще не дуже великий, але коли підходять жінки й питаються, що зробити, аби дитина ходила до церкви, то майже всі не брали дітей до церкви, коли ті були малими, бо шкода було, або щоб не заважали, а дитина підросла до трохи старшого віку й усе - не затягнеш. Фундамент закладається змалечку. На чому будуємо, то відповідний і результат пізніше отримуємо. Я з Дарком дуже багато натерпілася в церкві, часом було бажання взагалі не йти, але знаю, хто такі думки підсуває, тому таки йшла й не зважала ні на що. І то ми в церкві були всі свята, не лише в неділю, а ще Вечірні, часом Утрені також, а на Великдень і Різдво жили в церкві, бо були практично на всіх богослуженнях. Було дуже складно, але дякую Богові, що до моєї дитини помалу починає доходити щось і він мені вже більше не каже, нащо йти до церкви, а навіть проявляє сам бажання йти й прислуговувати (за пару тижнів йому виповниться 11). Не впевнена, чи я колись про це писала тут, але мій Дарко не був просто нечемний, він міг гасати по церкві, кілька разів влітав із розгону в дияконів, священиків. Раз запустив сигналізацію в одній церкві. Міг перевернути аналой, підставку з палаючими свічками. Стукав до підлоги молитвеником (чи книжечкою, які я перестала брати після кількох разів), міг кинути перекускою в когось (я брала печиво, хлібчик, теж потому зрозуміла, що краще не брати). А часом був як ангел і тільки сидів у мене на руках і все роздивлявся. І то була винагорода за всі рази, коли він був просто нестерпним. Зараз маю щастя, що ми є на парохії, де люди ставляться до діток позитивно. Я завжди переживаю, що вони то стукають, то кричать, але подивлюся часом на людей, а вони на то все щиро усміхаються, то й заспокоюся, хоча часом дуже складно дати собі раду з трьома самій, та ще й спів провадити. Хоча навіть, як Дарко йде прислуговувати й не провокує менших своїм хіхіканням на їхні витівки, мені все одно складно встигнути і погодувати (грудьми), і дати пити, і зловити, коли біжать до солеї чи захристії, або як починають просто бігати й сміятися один до одного. Для мене через це неділя найважчий день тижня, я після неї завжди висмоктана й виснажена, але віддаю то Богові й прошу сили на наступні рази.
Відповідь: Діти в Церкві Згідна з вашими словами, дитину потрібно змалечку водити до церкви. Але з двома малими дітьми (різниця 1 рік 11 місяців) мені дуже важко одній ходити. З старшим можу піти.
Відповідь: Діти в Церкві У моїх різниця 22 місяці. Старшому скоро 11, але біля них поводиться, ніби йому 5. І коли вони коло мене стоять утрьох, то це кінець світу. Із двома, хоч вони шилка маленькі, раду даю, як можу. Меласі - 20 місяців, Натусикові - 3,5 роки. Було би бажання, а спосіб знайти можна. Просто треба забути на деякий час про можливість "спокійно помолитися". Є у нас, мамів, такий період, коли молитва полягає на біганині за дітками по церкві, на задоволенні їхніх забаганок, у відповідях на їхні безкінечні питання.
Відповідь: Діти в Церкві Ми ходимо в церкву, де від присутності малих дітей далеко не всі захоплені, але мої в церкві практично від народження (Катя мала перерви свого часу, а Матвій завжди ходив). За той час можу сказати, що діти в церкві мають певні складні періоди, Матвій мав такий період десь біля 2-річного віку, коли з ним було в церкві дуже важко, він нив і просився додому, чоловік з ним виходив на трохи з церкви, а потім знов заходив і так по кілька разів. Приходили з церкви виснажені дуже, але все одно ходили і через місяць Матвій вже спокійно себе поводив. Зараз маємо знов такий період. Як правило він відмовляється в церкві знімати шапку, а недавно зняв одну рукавицю, куртку і вимагав, щоб зняли йому одного черевика, отак і сидів - в шапці, в одній рукавиці і в одному черевику, насуплений. Я собі уявляю що думали люди, але він при тому сидів тихо і не заважав нікому, тому я не бралась його переконувати, перед причастям його попустило і додому вже біг веселим. Але найбільша наша проблема - то збирання до церкви, бо коли вже виходимо з хати, маємо постійно істерику на тему тих же рукавиць (хоче брати дві різних), або хоче йти з парасолею коли нема дощу, чи бере собі найбільшу і найголоснішу машину до церкви, тоді мамо довгі розмови, малий плаче і ми майже завжди запізнюємось на Службу. А стосовно брати молитвенник для старших діток, то Катя кілька разів носила з собою, але всю Службу вона губила текст і постійно просила мене показати що саме зараз співають, це дуже відволікало і ми відмовились від цього.
Відповідь: Діти в Церкві Яка ж та мама молодець, що привела дитину до церкви, хоча видно, що то непросто. Машину ми дозволяємо брати зі собою в дорогу до церкви, перед церквою кладе всі машини мені в торбу й вони чекають на нього, поки не закінчиться Служба. Щодо інших речей, то дитина в такому віці має кризу особистості. Оскільки постійно мусить виконувати те, що кажуть, намагається шукати те, що може робити таке, що сама хоче. На такі дрібні речі я дозволяю, тому в нас часто різні шкарпетки, чоботи не на ту ногу, тощо. Головне, щоби він бачив, що його вибір (хай він і дивний) батьки приймають і поважають, тоді ті всі причуди стаються щораз рідше. У нас воно теж періодами, і якщо не воювати з тим (на щось дозволяти, щось дозволяти частково, з умовою), то воно швидше проходить. Ви молодці!! Терпеливості вам у цій сторонні виховання!
Відповідь: Діти в Церкві З моїми це точно кінець світу! Мені , напевне, перед походом до церкви треба заспокійливого випити! І то подвійну дозу.
Може, різко трохи скажу, але даремно відмовилися. Дарко коли стоїть коло мене, то я постійно показую. Відволікає - так, але ця секундна увага в той момент дуже важлива. І це теж частина молитви. У нас колись у церкві (у Львові) любив один отець розповідати на проповідях історію, як жінка ходила до церкви й за кожну службу вкидала в коробку фасольку чи горошок, а коли відкрила по якомусь часу, то там було всього три горошки, бо, мовляв, зі всіх Літургій, на які вона ходила, лише три вона дійсно пережила й молилася. Я лише нещодавно усвідомила, якою насправді руйнівною є така притча для тих, хто приходить до церкви з дітьми. І не лише для них. Бог приймає ту жертву, яку ми приносимо, бо Він нас ЛЮБИТЬ! І що би ми не принесли зі собою до храму, навіть гнів, чи знервованість, маємо це віддати Йому, бо лише Він Один може то зцілити й перемінити. Не вийшло спокійно помолитися - нічого страшного. Зате допомогли дитині зрозуміти, що її любимо, бо дозволили якийсь малий дитячий вибрик, або тим, що показували всю Літургію, де в книжці є те, що відбувається навколо, або вчилися співати "Господи, помилуй" просто на службі. То все теж різновид молитви, нашої, батьківської молитви, вона теж Богові мила. Не гнівайтеся, але цілком можливо, що так і є. Коли мама роздратована, діти починають ще гірше поводитися, бо в них внутрішньо починається паніка, бо мама перестала бути собою, вони то можуть узагалі бачити як те, що мама більше не любить. У першу чергу треба заспокоїтися вам, і сказати собі, що діти найважливіші, а інші і їхня думка - не мають жодного значення. Коли мене злість бере на ситуацію, я думаю про те, що ми не знаємо, коли й кому призначено померти. Чи злилася б я на свою дитину за те, що вона робить, якби знала, що завтра помру, чи що моєї дитини не стане? Ця думка звучить страшно, але вона дуже допомагає не розмінюватися на дрібниці й зосередитися на основному - на своїй любові до дітей. Не завжди це вдається, але то не страшно. Падаємо, встаємо й ідемо далі. Тобто даруємо дитині любов і не намагаємося її підігнати під якісь рамки, які Богові взагалі не потрібні.
Відповідь: Діти в Церкві Та я на дітей і не злюся. Розумію, що заспокоїтися потрібно мені.Завжди керуюся словами, що якщо не можна змінити ситуацію, то потрібно змінити ставлення до ситуації. В моєму випадку, треба по іншому реагувати на поведінку дітей на Службі Божій. Дякую за пораду.
Відповідь: Діти в Церкві Ходимо з донечкою до церкви кожної Неділі чи свята, винятки бувають коли хвора чи дуже погана погода. Спочатку, йдем в середину, Вероніка десь пів години чи трошки менше поводиться чемно, стоїть або сидить, роздивляється і слухає, потім дає мені руку і давай водити по церкві, то на сходи тягне, я не дозволяю бо дуже високі, то ще кудись. Заговорити майже не можливо, бо вперто йде туди куди хоче, беру на руки, трошки побуде і з нову у мандри. Тепер навчилася виходити з церкви, то ми ще трохи ходимо навколо Церкви, а потім я вже саджу її в візок і даю якесь печення і так ми стоїмо до кінця Служби. Тривожить, чи я правильно все роблю, також і те, чи добре що дозволяю їй виходити, але якщо не дозволю то вона буде плакати і людям заважати?! Також погоджуюся з цією думкою,
Відповідь: Діти в Церкві Дійсно таки правда що змалечку привчати, бо дуже часто чую та вони ще малі не вистоять,не розуміють і т.д. Тепер згадую,як моя бабуся нас вчила що до церкви треба ходити завжди не дивлячись яка погода. А починали нас водити змалечку спочатку на молебні бо вони коротенькі. Свою Веронічку возила в візочку до церкви ще минулого літа,як була вагітна,то тоже люди дивились на мене такими очима, бо я вагітна сама ледве стою, а тут ще і дитина на руках. Тепер потепліло,будем знову ходити,малого прийдеться брати в ерго.
