Відповідь: Українці за кордоном Дивно, бо моїх дітей в українській школі вчать в Україні. На Україні це радянський правопис. Так говорять всі російсько-мовні. ---------- Додано в 22:28 ---------- Попередній допис був написаний в 22:26 ---------- Я вважаю, що ліпити взагалі не варто, незважаючи на те в якому оточенні ви знаходитесь.
Відповідь: Українці за кордоном На жаль, не маю, як цитувати. "Ліпити" можна, я мала на увазі "робочу" лексику. Наприклад, мій чоловік працює в ІТ сфері, то коли працював з украінцями ще у Львові, то ті слова типу "апрулити, фіксати" і що там ще є, не знаю, часто вживав зі співробітниками. Це іхня лексика, яка має право на життя, але лише в тому середовищі. Але вдома таких слів я не люблю.
Відповідь: Українці за кордоном О. то у мене є коліжанка, яка їздить відпочивати в "даун таун, ну, ти знаєш куди, це, ну такий даун таун, типу як наш даун таун... " Питаю то типу "слабкий таун?" відповідь- "ой, я не знаю, як то по Вашому")))). Місце знаходження- Торонто, час знахоження 7 місяців. ---------- Додано в 22:51 ---------- Попередній допис був написаний в 22:46 ---------- Щодо чіз-, кап-, браун ( і-?, ів-?, ізів-?, ов-?) ну та чого, якщо є блюдо іноземне, то так і називається. НЄ? Таа? а я кажу Ай под. Але то певно зі злості, бо я його не маю))
Відповідь: Українці за кордоном Моя вся родина працює в IT, але ми не говоримо аплоуднути, а заладувати. Це так. Тому і вважаю, що навіть між своїми можна не ліпити. І не дейтабейс, а база даних і не тейбли, а таблиці. Коли спілкуюсь з співробітниками англійською, то говорю англійською, а коли з братом працюємо над таблицями в базі даних, чи пишемо звіт, то таки говоримо українською. Хіба би говорили про поінтери, бо вказівники мають інше значення.
Відповідь: Українці за кордоном Прийшло до мене повідомлення і я зайшла на сайт, зайшла і мене перекосило від таких заголовків як "Курс дизайн та рестайлінг власного помешкання","NEW! Візуальний мерчендайзинг".... Український сайт, у Львові!!!! Ми можемо вжити англійські слова але це відноситься до продуктів яких вдома не було Україна- це вдома. До сина претензій не виставляємо тому що йому бракує українських слів але він старається пояснити таки українською українською він розмовляє тільки вдома, всі друзі американці. Якщо жартуємо з коліжанками то можемо вживати такі слова як забизяний, пінканий і тд але то все для сміху. В рускому магазині почула таке: послайсайтє мнє етой колбаскі тонєнькімі пісамі.... Але є таке що і українці так розмовляють або майже так.
Відповідь: Українці за кордоном Ай под, то є зовсІм інший ґаджет ніж Ай пед. Бо iPod то є щоб слухати музику, ІPad то таблетований компутер, ОК? Тепер щодо "нє" :я вважаю, що то вже стало галицизмом, хоча це з польської мови. Щось на зразок: fajna dzisiaj pogoda, no nie? Я маю деякі спостереження щодо мовних нюансів і якщо чесно, то для мене це щось майже як рагулізм. Людина два тижні як в Польщі, а вже ті наголоси, вже бути, компутер і масакра. За два тижні, серйо?! То смішно. У нас вдома завжди користувались двома мовами, а на роботі я довідалась, що є такі слова, аналогів яким я не зналю українською, бо я взагалі не знаю таких слів жодною мовою, але великий політехнічний словник то є ще та річ! Тепер я в двох мовах знаю такі слова, які дехто не знає в жодній і всі цензурні. До чого я вела? Так от на мою думку всі ті Акценти, прОценти, компутЕри, то свідоме намагання справити враження на співрозмовника. Я 5 років навчання я суттєво збагатила свій запас слів, я його усучаснила, бо все ж наша польська тут, то є як українська в канадській діаспорі, плюс специфічна львовска ґвара з мостиським нальотом, але українська не погіршилась, ну бо яким чином те, що тривало 18 років можна забути за 5? Хоча деякі мої однокурсники десь до 3 курсу не підозрювали, що я не місцева, а це гарний мовний знак. Я навіть розмовну російську підтягнула кілька литовських слів вивчила, щоб в разі чого з голоду не пропасти. Знати кілька мов це не лише добре, це навіть корисно, зле не знати хоча б однієї досконало.
Відповідь: Українці за кордоном Насправді є два способи передавання власних назв - можна писати так, як звучить в оригіналі, а можна транслітерувати. Не треба забувати, що багато слів було запозичених в українську набагато раніше, у 18-19 ст. Переробляти зараз запозичене колись не має сенсу. Якщо є сумніви, завжди можна перевірити написання слова в словнику. У даному випаку словник подає інгредіє́нт, але я цілковито підтримую думку, що краще вживати складники. Дуже правильне мислення, однак не у всіх є мовна свідомість. На жаль. Дуже багато мов дбають про те, аби їх не заполонили англіцизми, мають комітети, які продумують відповідники. Не можна з мови робити флюгер, має бути чітка політика. А якщо йти за плином часу, то одна мова в моді, то інша, то це не дуже корисно для мови. Дуже би хотілося, щоби в Україні була така політика щодо мови, як у поляків чи французів. Може, колись і доживемо до того. Розвиток має бути розвитком і не керуватися лінню мовців шукати слова відповідники. Деякі (!!) дійсно ні, але коли є таке засилля - то це вже проблема. Можна вважати полонізмом, можна галицизмом. )) Воно не лише форумне. І поляки також.
Відповідь: Українці за кордоном і мова О, у полякіів та польщизна то святе. Усе люблять переробляти на свій манер. Міхал Аньол наприклад (Мікеланджело), або наприклад Fledermaus-оперетка. Слово означає летюа миш. У нас оперетка так і називається "Летюча миш", у них же "Zemsta Nietoperza" ( Помста летючої миші). Ще в них дуже багато назв міст іноземнихм по-іншому ,ніж я звикла- Дрезден-Drezno, Мюнхен-Monachium, про влохів взагалі мовчу, тільки тепер взнала, що ніби там колись були якісь плем'я і звідти така назва італійців. Але чому лише в Польщі не знаю..
Відповідь: Українці за кордоном і мова то для мене так те "нє?" вже давно хотіла запитати де воно взялось я зустріла і зустрічаю тільки на форумі і то так часто що деколи і в мої дописи хоче залізти, але я тримаю оборону
Відповідь: Українці за кордоном і мова Я вважаю, що все залежить від людини в першу чергу. Так, може змінитися злегка акцент. Так, після десятиліть закордоном якесь поодиноке рідковживане слово може й не одразу пригадатися. Але щоб, проживши "без року тиждень" закордоном, приїздити сюди і половину слів вживати іншомовних, а половину - наших, та ще й перепитувати: "ой, а як то українською, бо я щось вже не пам'ятаю"? А особливо якщо людина тої іноземної мови, котрою так хвалиться, толком ще не знає, бо ж прожила закордоном "без року тиждень" Я знаю людей, які живуть в Канаді 30 років, в Англії вже років 60-70, моя троюрідна сестра вчиться і працює в Німеччині вже не один рік, маю родичів, які прожили по два десятки років в Росії, а деякі живуть там досі, знаю дітей, яких забрали батьки-заробітчани і які вчаться в іспаномовних школах - але від них усіх я чую лише українську. Але знаю й людей, які виїхали не закордон, а поїхали вчитися чи працювати в Крим, в Східну Україну. І за декілька місяців "а гдє ето, а что ето...". З таким рівнем мовної свідомості закордонів не треба. Все впирається в людину в першу чергу.
Відповідь: Українці за кордоном і мова Цілком погоджуюся з думкою дівчат щодо випадків, коли людина приїжджає з-за кордону і починає "а у вас тут", "та то такий тутешній ваш галицький менталітет", "а у нас так не кажуть" - я тоді просто питаю "а наше то хіба не ваше?". Але щодо мови. Хто сам не був, той не може того відчути. Мешкала в Хорватії не так довго - всього 1 семестр, але за увесь час не було поруч жодної людини, до якої я могла заговорити іншою мовою крім хорватської. Там не було ні українців, ні росіян, і спілкування іноземною 24 години на добу 7 днів на тиждень сильно справляє свій вплив - навіть за такий короткий термін починаєш думати мовою, якою говориш, тобі сняться нею сни. Вже в другій половині термну мого перебування дзвонили батьки (дуже зрідка, раз у 2 тижні), а я не могла сказати майже нічого, крім інтернаціонольного "окей", "супер", хорватського "да" і "не". Навіть коли їхала додому на свята, на українській митниці зловила себе на тому, що я розповідаю прикордонникам про ситуацію хорватською, а вони на мене дивляться, як баран на нові ворота, тримаючи в руках мій український паспорт. І тому, хто мене знає, важко звинуватити мене в нелюбові до мови, я ніколи не говорила "ваші-наші", просто мова швидко забувається, якщо нею не користуєшся і швидко відновлюєтья, якщо вживаєш її інтенсивно.
Відповідь: Українці за кордоном і мова я думала то для іноземної мови справджується, але щоб до рідної? а взагалі назва теми "українці за кордоном і мова" а обговорюємо українців, що приїхали з-за кордону і просто вживання "модних" в чийомусь розумінні слів
Відповідь: Українці за кордоном і мова Якщо Ви, до прикладу, поїхали за кордон з родиною, щовечора і щовихідних "вправляєтеся" в говорінні українською, то звичайно, що не справджується. Ви ж маєте практику. Але якщо за 4 місяці не доводиться сказати українською нічого, то просто-напросто випадають з голови потрібні слова. Можливо, не цілком коректне порівняння, але то як з очима. Очі наче й створені, щоб бачити. Але коли довго перебуваємо в цілковитій темряві, і різко виходимо на світло, то очам потрібен час до адаптації, перші секунди не бачимо тотально нічого. Якщо в тій темряві збоку падав промінь світла, ми виходимо і бачимо нормально одразу. З мовою аналогічно
Відповідь: Українці за кордоном і мова Найбільше мене трафляє, коли приїжджають наші заробітчани з Італії на свята і так старанно витягують голосні. "О-0, а ми в Торінооооооо, приіжджайте до нас в гооості".
Відповідь: Українці за кордоном і мова Ок, ок. а я думаю, чого то всі так зляться , коли їхні айпади- айподами називають)) +100 А також, думаю, що на початку проживання в іншій країні мозок занадто посилено працює над засвоєнням інформації, тому, можливо, відбувається процес " мовної пафосної амнезії". Може то й не пафосно, а просто така собі перезагрузка? Це як варіант)). Чесно, я навіть не знаю, скільки часу потрібно, щоб почали забуватися слова, навіть в повній ізоляції від співвітчизників, ЗМІ. То треба щоб була якась нереальна заборона думати. Думає людина на своїй мові, незважаючи на мову оточуючих. То , мабуть, має років і років пройти, щоб ну ні словечка не чути..
Відповідь: Українці за кордоном і мова Відчуваю, що як зараз напишу, то полетять в мене тапки. Але всежтаки напишу. Так от , проживши три роки в Великобританії, працючи на поляків 13 років і проживши майже 7 років із своїм російсько-мовним чоловіком, можу точно сказати , що у свому спілкуванні при всьому моєму бажанні я не можу позбутися деяких запозичених слів. Я протягом дня розмовляю постійно на 4-х мовах, і так часто переключаю свої мозги на цю чи іншу мову, що в результаті я до чоловіка можу заговорити по польськи, а до шефа з Польщі по українськи Я прекрасно розумію тих людей які проживши якийсь час за кордоном, або попрацювавши довгий час на якусь іноземну компанію починають вживати в своїй розмовній мові запозичені слова, і приїхавши сюди не відразу їх всіх можуть викоріннити, я до такого відношусь з розумінням, і не буду ніколи докоряти людині, що вона просто хоче себе поставити таким чином на якийсь вищий рівень, а якщо навіть такі люди і трапляються, то я собі буду про них робити свої висновки. На рахунок " В вашій Україні", теж мене ця фраза трохи дратувала, тому прямо запитала чому так поділяють, то відповіли, що ця країна дала мені все що не змогла дати Україна, тому цю країну я вважаю своєю Трошки мене це шокувало, але вже який раз переконуюсь, що люди бувають дуже різні.
Відповідь: Українці за кордоном і мова айпод, то другЕ а я на свій айпод - кажу "іпод", але до цього є історія, а хто чує, то певно думає, що я рагулинда... для мене це пончик а те що без дірки пампушок так само є трохи родичів знайомих по світах, то англійські-німецькі слова вживають тільки коли треба називати реалії, щось таке чого в нас нема і тому назви нема. І акценту не набрались.
Відповідь: Українці за кордоном і мова Одна моя знайома в Італії ніколи не була, але має там родичку і постійно мені тисне на вуха "пармеджяно" і іже с німі. і все це вона вимовляє з таким натиском ніби я глуха і розумово відстала одночасно. Якби вона тільки знала, як то смішно.
Відповідь: Українці за кордоном і мова я говорю "ваше-наше", "у вас-у нас", вже майчи на увазі "у нас" - в Німеччині. не бачу тут нічого поганого, і не вкладаю ніякого негативного сенсу. Я як поїхала вчитись в Київ, то теж через півроку вже казала "у нас" - в Києві.
Відповідь: Українці за кордоном і мова Та ніхто не забуває слова. Просто коли знаходишся постійно в іншомовному оточенні і ще й сама мусиш розмовляти лише тою мовою, ну бо на даному етапі це життєвонеобхідно, то починаєш думати тою мовою - що є дуже добре, значить іноземну мову знаєш вже на досить хорошому рівні (а не треба весь час в голові перекладати). І коли приїжджаєш додому, то просто не встигаєш переключитися от і все. Але за пару днів то переходить і всі рідні словечка дуже добре згадуються А про тяжкі випадки з нашими "українцями" які хочуть повикаблучуватися - ну то це лиш свідчить про їх національну несвідомість і духовну бідіність ІМХО. ---------- Додано в 12:55 ---------- Попередній допис був написаний в 12:51 ---------- ну бо людина мусить адаптуватися до умов. І якщо весь час позиціонувати себе як "чужинку", що ти живеш на чужині, а не вдома - то дуже тяжко морально. І я вважаю нормальним те, що коли людина проживає в іншій країні, то вона стає для неї домом, місцем "у мене". Інша справа, коли в це "у вас-у нас", "а на вашій Україні" (дуже часто доводилося чути) вкладається негативне забарвлення. Типу, ви там всі такі рагулі на тій Україні і взагалі у вас там все так погано, а тут просто казка...і т.д.
