Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? кожного разу, як приїжджаю зі Львова, то розумію, що жити з батьками - то не для мене. Можна у тому ж місті, але точно не в тому ж районі Ранок у мене б починався із дзвінка бабусі, якій треба буде розповісти стратегічні плани на день і ще аргументувати їх. Бо краще посидь собі вдома, нащо тобі той центр чи Сихів. Ну і ввечері контрольний дзвінок, чого ти ще не вдома, то вже темно, де ти ходиш. Три дні на півроку я це можу витримати, але якби це було кожного дня, я б здуріла. Наразі вдвох нам живеться найкраще І завжди є до кого приїхати в гості.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? А може це через те, що ви рідко приїжджаєте, тому вона так дзвонить?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? та ні Коли жила у Львові, то бабуся теж так любила дзвонити, особливо в суботу вранці, коли найбільше хочеться виспатись Ви не подумайте, я люблю своїх рідних. Але така гіперопіка відбиває бажання жити поряд
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Дякую за думку. Чи ви маєте такий досвід? може таке бачили , чи це просто уява? тут якраз суть, що я хочу запитати у тих хто має саме такий досвід, або спостерігав у знайомих і т.д.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Якщо вже перехочується, то певно не вартує. Особистого досвіду не маю, але близька коліжанка з'їхалась з батьками (побудували особняк на два входи). Ніби дві брами, два входи, всі на роботах, але ще жодного разу не посиділа в неї годинку, щоб не забігла її мама. Коліжанка з чоловіком вже зимна, батьки контролюють коли поїхали/приїхали, "а нащо взагалі їхати, бензин витрачати...", " а чо він газон не косить вже другий тиждень // доріжки від снігу не розчистив..." Варіанти вказівок постійно змінюються, а бажання пояснити батькам, що молодятам вже тридцятка( і вони якось самі розберуться, чому чоловік вернувся додому не в 18,00, а в 22,00 ) приводять до скандалів. Дурдом, одним словом. Тому, думаю, треба все зважити, особливо характер ваших батьків і їх схильність виховувати вас до 50 років. Якщо батьки розуміють, що ви вже виросли, то жити в одному під'їзді - ідеальний варіант (підстраховка з дитиною, провіантом і просто покавувати з мамуською під настрій).
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? в мене сусідка має такі пригоди... і то не залежить зовсім від віддалі... то просто така людина, бабуся хвилюється, переживає ... в мене дві бабусі, то одна телефонує до мене щотижня, хоча говорила би щодня, а інша раз в рік... тарифи однакові)))) ситуація по ходу така що я там буду мати власну кімнатку-майстерню, та й мала буде вже мати окрему дитячу.... це мої мрії.. я зможу вільно з малючкою малювати без криків, що вся підлога в фарбах і тд.. а батькам можна доступно пояснити, що до виховання до 50))..., в разі чого в любому випадку можна продати і переїхати кудись інше)))
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ми жили поряд з чоловіковими батьками десь півтора-року. В одному домі, але на різних поверхах. Бачились з ними раз-два на тиждень. Ми ходили до них вгості. Вони в нас були всього пару разів за весь той час. Сестра чоловікова частіше, але вона моя подруга, тому до батьків її не відносимо Дуже зручно було, коли ми їздили відпочивати, то сестра перебиралась на нашу квартиру. І їй було добре, і нам Тому як би мені сказали жити на різних поверхах, але в одному домі, я б погодилась. Тим більше, коли батьки будуть старі і треба буде за ними доглядати, то таке розміщення взагалі суперове. І не постане питання чи забирати батьків до себе чи перебиратись до них.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Мені здається, що особняк на два входи, то трохи інше, як квартири на різних поверхах! Адже, у особняку, хоч і на два входи, трохи більше точок дотику, а саме Тому погоджуюсь з тим, що і можливість У нашому випадку всі чемно себе поводять, ніхто нікому не надокучає, тому і всі задоволені! Чого і Вам бажаю!
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ви знаєте, досвід досвідом, але тут перш за все потрібно враховувати характер батьків, свій, з чим ви можете змиритися, чи на щось закрити очі, а чого категорично не терпите і т.п. Але якщо чоловік вас відмовляє від такого вчинку, то ту таки дійсно варто задуматись. Можу навести хіба такий приклад. Моєї свекрухи друга невістка з сином винаймають квартиру в тому ж під"їзді три поверхи нище. І от коли я жила в чоловікових батьків, то кілька разів на тиждень свекруха ходила туди до них без попередження, мовляв "іду я потеревеню" і приходила додому пізно в ночі. При тому що там двоє дітей школярів, яким вранці в школи, невістці і сину на роботу, а вона собі на пенсії, то ж і так відіспиться.)) Ну, не знаю, не буду розписуватися за те як це сприймає друга невістка і що в неї на думці в такі моменти, але я б собі точно такого не хотіла. Я взагалі не люблю гостей без попередження, бо мало чим я можу займатися і які в мене плани, а виставити за двері якось не гарно, от і мордуйся з мамою №2 і не знаючи коли вона нагряне в тапочках, халаті і з бажанням "пагаваріть":xaxa: При тому моя подружка, я вже про це писала, терпить всякі батьківські виходки і ніяк не хоче з ними роз"їжджатися, бо мама помагає їй з дітьми і для неї це на першому плані. Так що мусите розставити пріоритети, зважити всі "за"і "протів", плюс обов"язково включити думку чоловіка в вирішенні цього важливого питання. Удачі.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? В мене мама така... І живемо в одному місті, і бачимось часто, але два-три дзвінки в день мусять бути. Так що це характер такий- гіперопікувальний А з приводу вихідних, то просто кажу, щоб зранку самого не талабанила на всі телефони, встану- подзвоню.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? ой ваша правда, ой правда... щораз більше зауважую, що мама не вважає мене дорослою і говорить до мене, як до дитини... навіть я так зверхньо не говорю до своїх дітей, як вона собі дозволяє говорити зі мною. І якщо я її не пускаю в своє особисте життя, і забороняю слово казати на мого чоловіка при дітях, то вона іншим способом працює, приходить і починає мені в шафі складати і вішати лахи мої так, як вона це любить. Я їй спокійно сказала, що я так не роблю, як вона мені... у відповідь було - що тобі вішаків шкода? он той собі так зробиш... а вчора, то мусіла її культурно вигнати зі спальні, сказала аби краще помогла дитину до церкви зібрати, а ніж мені в шафі складати. Про те як вона зневажливо відноситься до всього що роблю я і мій чоловік мовчу, і те як вона зверхньо кричить на моїх дітей, бо ті собі позволяють "вольності". Он мала не хотіла в суботу влягатись, і коли я попросила йти спати, бо завтра йти до церкви і мала відповіла, що не хоче йти до церкви, мама кинулась на неї як коршун. Я думала, що вона її загризе. Проте, я з дитиною почала говорити спокійно і все їй пояснювати і дитина заспокоїлась і мене послухала. Проте тон яким мама старалась нав’язати побожність моїй дитині, був просто жахливий. Ну і звичайно, моя дитина в церкві поводиться жахливо, а я кажу, що не кричить і вже добре. Ну і що, як вона собі трошки ляже на лавку, або сховається під куртку.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Згідна, що пояснити мамі чи бабусі, що вже можеш сама хазяйнувати і робити так як ти вважаєш правильним буває дуже важко. На моїх пояснення діють недовго. Наприклад, коли я не можу підняти трубку, то я не завжди попадаю в аварію чи в мене вкрали телефон. Може у нас рамантіка з чоловіком. А мама, як на зло, трезвонить по всіх можливих телефонах. Прикладів можу навести дуже багато. Все справді залежить від характеру. Того вважаю, що жити поряд варто тоді, коли у вас з батьками налагоджені доброзичливі стосунки.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Слухайте, а то не Ви розповідали про те, як ви все допомагаєте свекрусі на всі свята, а "тамта" невістка вічно тільки критикує? То ВОНИ ЩЕ Й В ОДНОМУ ПІД"ЇЗДІ живуть? Нічого собі... До речі, оце: мене б просто виводило з себе. Це ж якесь тотальне захоплення особистого простору! До речі, щодо церкви. Може я неправа, але вважаю, що взагалі нікого силувати не можна - навіть не "пиляти" . Моя бабуся після смерті дідуся порятунок у релігії знайшла. То постійно було таке саме: А особисто в мені воно будило супротив. В бабусі всі ті речі контролювались, як в армії - хіба виникне бажання щиро поговорити з Богом з-під палки? От і живи після такого разом.... Щодо батьків у одному під"їзді - то дійсно важко щось порадити. Ми самі, як шукали квартиру, мали варіант у під"їзді з свекрухою - і я не була проти. Плюс якраз міркування про те. що добре бути коло батьків, коли вони стануть старенькими....Але тихенько грішним ділом тепер собі думаю - добре, що не вийшло, бо мама мого чоловіка є страшенно добра душа, але вона постійно все хоче бути в курсі - що зварила, з чого зварила (з коментарями типу: "то так, коли спершу солиш, а тоді париш, чи навпаки?"), де ходили, що прикрутили і де - і так далі. Вийшло на ліпше
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Та власне. І в неї то все з під палки, а якщо з під палки той спротив відповідно. Я сама така, що як тільки мені наказують, то я буду всілякими способами шукати можливість саботажу. Якось, тай виявлю свій спротив.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? отут гарна стаття про свекрух і невісток, думаю що вона підходить і до стосунків мами з дочкою/сином також.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я вам скажу, що сім"я повинна жити окремо, незалежно від того, які відносини з батьками - хороші чи не дуже. У мене в сім"ї, де я жила з батьками буди одні правила і традиції, зараз в моїй сім"ї з чоловіком і дітьми зовсім інші. Не кажу, що кращі чи гірші, просто інші. І діти повинні бачити правильну модель сімейних відносин: де є мама, тато, діти... Інша справа, що коли батьки поряд то дуже помічне, бо чи з дітлахами допомогти чи ще щось. Ми, наприклад, живемо в одному домі, але на різних поверхах. То і окремо, але якщо потрібна допомога мами - то поряд. Як варіант
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? дуже часто ходять батьки в гості до вас? лізуть в приватне життя? чи ви б розїхались якщо би була нескладна можливість? які основні мінуси такого сусідства?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Чесно скажу, є і мінуси... Іноді з чоловіком посваритися навіть не можна в повний голос - бо вже прибіжать всі, як на пожар: "Що тут у вас за скандали?.." і т.д. Або коли гості до нас приїдуть, то ж все оцінюється: хто, з ким, на скільки часу, в чому прийшли, коли пішли, в якому стані... Роз"їхатися - то точно не наш варіант. У нас все своє, практично з горища зробили повноцінне житло понад 100кв.м. площі з ремонтом і меблями. То мій чоловік би сказав, що він швидше тещу виживе, ніж буде шукати собі інше житло і я його підтримую (тихенько).:o І вгості частенько любили заходити, але то знову ж таки мій чоловік - починав свої дурнуваті анекдоти про тещу.... то мама і не затримувалася... На початках ще трохи були і сварки, але ми в один голос говорили, що у нас своя сім"я, у вас своя. Зараз, тьху-тьху :shy: ---------- Додано в 21:29 ---------- Попередній допис був написаний в 21:22 ---------- Ще додам, що багато залежить від того, наскільки ви усвідомлюєте, що ви сім"я. У нас які б ситуації не складалися - чоловік і діти - моя сім"я - це головне. Все решта це потім. Бо як розпадається сім"я, то страждають тоді всі - діти, батьки... Просто в повсякденній рутині ми про це не задумуємося, а коли починаємо розуміти, стає вже надто пізно.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? думала, що можу жити зі своїми батьками. але щодень стає важче. не сприймає мене мама, як дорослу особу і то напрягає.....а коли в неї нерви зривається - надоїло.
