Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Так, але він щось не дуже той шанс використовує. Не зміниться він. Йому наплювати на все. Його мама казала, що причина не в його безробітті, а в мені. Тобто, він золотий, а у всьому винна я. Знаєте, а мені навіть не хотілося сперечатися. Що то дасть? Хіба нерви собі зіпсую. Вона ж не знає, що я навіть піти з ним нікуди не можу, бо він мене позорить. З нього люди сміються (відповідно і з мене). Казав мені лікар не нервуватися - бо це перша причина всіх моїх хвороб. От я і не нервуюся. Просто тому всьому має бути якесь логічне завершення, як каже моя мама.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? детально не можу описати, але розлучення отримати можна - моя подруга нещодавно розлучила батьків тут, коли їх обох в країні нема, тільки от не впевнена, що добре пам'ятаю але вроді це їй обійшлося в 500 уе
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ну у вас звичайно також дуууже "гарне" відношення до чоловіка. Нащо ж ви заміж виходили за нього? Як так соромно тепер....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? бо думає, що Ви не зможете його лишити! всі ваші попередження для нього так і залишаються просто словами. а чи потрібно Вам це? Задумайтеся!!!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Бо це в мене було з серії :"Любов сліпа...." Я була ніби сама не своя. Жодна людина мені не сказала, що ми підходимо один одному. А я нікого не слухала (бо ж дуже мудра була), думала, що всі мішають моєму щастю. А потім все сталось так, як мені і говорили.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Тяжко з розривом стосунків.... А бувало в когось таке, що ти любиш людину, а відповісти собі на запитання за що я люблю її, не можеш.... що в один момент починаєш помічати всі негативні риси і думаєш "Що я ороблю з тою людиною????:eek:" І відпустити не хочеш і мучитись теж якось не хочеться......і розумієш, що може і не все так погано, як я чомусь останнім часом гостро на все це реагую... Що мені робити???? Поможіть....бо ще трошки і пошлю я ті стосунки під три чорти і хай горять синім полумям....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Red kady, як я Вас розумію... Може мого змінив штамп в паспорті, а може він був таким, просто я закривала очі?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Співчуваю.... Я вже просто не лише задумуюсь над розривом, я вже цілком дозріваю до нього... Але я знаю, що ніхто більше мене в інших ситуаціях не зрозуміє і не сприйме так як він, та і люблю я його, і якщо хтось скаже, що це привичка- він помилиться.... Отак люблю людину і Забила м би... Замкнуте коло якесь....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А хіба просто не можна любити? Обов"язково за щось? Ну ви не відкрила нічого нового, я теж люблю свого чоловіка, але інколи доводить до сказу, шо хочеться прибити..інколи..
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Та річ не в тому, що немає за що любити - є, просто останнім часом я замічаю тільки погане, все мені не так, а раніше я цього просто не помічала... і це мене дуже нервує і засмучує...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А може причина в іншому? КД наприклад, або затримки нема у Вас? Чи це вже довгенько триває?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? То точно, в сім"ї буває всяко. Не можливо напевно жити увесь час гладко, але щоб розлучатися, ну на таке вже повинні бути дуже поважні причини. Вибачте, але то все загальні фрази. Я читаю ваші дописи, але якоїсь конкретно зрозумілої причини для розриву не бачу. Невже настільки погане, що аж про розлучення думаєте. Та у всіх людей оте погане присутнє, але у всьому є якісь межі... Ви думаєте у мого чоловіка нема недоліків. Та вони у всіх є, бо всі ми люди і всі ми в де-чому погані, а в де-чому добрі і хороші.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Кохаєш людину не за щось, а незважаючи ні на що просто кохаєш! Ми ж не можемо собі приказати кохати того то, тому що він не палить, наприклад, чи тому, що він мамі сподобався.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ми ще не одружені. ну і нагрузили всі мене.... Але ви праві.... частково... Дякую. Бо реально я сама її не бачу, шоб обрунтувати причину, просто ті маленькі його заскоки всі нараз зведуть з розуму кого хочеш..... Навіть позавчора - мав він зробити роботу, лівак, він вже давно мав те, щоб сісти потрохи робити, а він сказав замовнику, що вже зробив, хоча сам навіть до того ше не дивився, а вчора треба було то здати. І каже мені - поможи, бо я не встигну.... Я сказала шо хай сам розхльобує. Вчора - говорю з ним по телефону - дзвонить інший телефон - взяв трубку, привітався і вибив зі мною розмову, через хвилину передзвонює - кажу це замовник дзвонив? -Ні. Потім ми зустрілись і я при ньому взяла його тел. і подивилась шо дзвонив замовник. От нашо по всяких дрібницях брехати??? Всім - замовнику, мені....Він, вічно, понабирає справ, забуде про них і потім - бідний і нещасний нічого не встигає... Я вже не знаю коли він про якісь плани говорить правду, тобто я не знаю які самі плани він зробить, а на які забє... Як я можу з ним шось запланувати, як в нього всевирішується в останній момент???!!!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Уявіть собі , що поняття "розлучення" просто не існує. Немає- і все, так не прийнято, ніхто так не робить. Щоб ви тоді робили? Приймали б ситуацію, такою , як є? Вибачте, але ваш допис про детективне розслідування необов"язковості вашого чоловіка пасує максимум до теми "Забила м би", а не "Розлучилась, розійшлась.." І, взагалі, нема чого лазити по телефонам і щось вишуковувати. Якби мені чоловік так сказав- я б сама подумала би про розлучення. Навіть, якщо була сама винна в тому, що постійно не справляюсь .
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ну, то вже трохи спрощує ситуацію, бо значно складніше розлучатись, коли люди одружені, живуть роки, у них спільні дітки... Але якщо кохання в серці є, то, я незнаю, як на мене те про що пишете ви не є смертельно. Хоча, звичайно вирішувати вам і тільки вам і нагружати я нікого не збираюся, просто висловлюю свою думку, не особисто до вас. То трохи як про мене. Правда я можу собі гарненько все запланувати, але дуже часто все міняю в останній момент. Ну, може то й дуже погано, але чоловік на це уваги не звертає, просто знає яка я є і все. Знаєте, то б напевно не кожен таке дозволив. Якби отак брали у мене телефон і перевіряли, то мене б це обурило. Тут я вас розумію, бо мій чоловік теж полюбляє бреханути по всяких дрібницях. Як з цим жити, нууу трохи важкувато. Інколи забилам би, прибилам би, але якщо добре розібратися, то кожен має своїх тараканів в голові. Інколи чоловік щось говорить, а я кажу, що не вірю. Він обурюється. а я " не вірю, бо ти дуже часто брешеш". Бачу, що оте постійне нагадування трохи його змінило. Бреше менше. Часто перетворюю його брехню на жарт, мовляв так-так, ага-ага, що ти не кажеш)))
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А я підтримую Red kady, як можна покластися на таку людину, а в сім"ї треба ж підтримувати один одного, з"являються ж якісь спільні обов"язки. А дрібні побрехеньки теж вносять свій вплив на стосунки. Якби не старався закривати очі на ці недоліки, вони ж нікуди не зникнуть, а він вже не зміниться
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Цілком згідна. А загалом моя думка- перш ніж думати про розлучення і шукати купу недоліків в партнерові, треба вміти спочатку свої недоліки побачити. Бо часто буває так, мовляв я одна святість, а він такий-сякий.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? не треба очі закривати, але агресивними методами теж нічого хорошого не доб"єшся. Сужу по собі- страшно вредна, якщо не так щось сказано зроблю навпаки, навіть якщо собі на шкоду.:8: Навіть уявити собі не можу,як би то мені хтось якісь умови ставив типу" не перестанеш- розходимось". В же б давно напевно розійшлись. Кожна людина хоче якогось нормального підходу до себе.
