Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
@Monopoliya не вірите - і молодець. Є під Львовом таке смт, густо населене циганами. От я там на них надивилась- то все дике плем'я, і ніякими чарами-барами вони не володіють. Нащо вона кинула землю? Думаю хотіла вас розвести, щоб ви дали більше. Це її робота. Так-так р о б о т а. Вдома вона може ходити нормально одягнена, обвішена золотом максимально, водить машину. А зранку вона передягається в лахміття, вимащується і їде до Львова на роботу. В своєму містечку вони таким не промишляють, вони ведуть себе як всі, але все рівно - то як каста недоторканих в Індії, місцеві їх уникають, вони спілкуються лише між собою. Їхніх дітей можна побачити лише в початковій школі, шлюби в 12 -13 років, а як вони водять авто - це капець -ні правил, ні смуги, ні розмітки, таке враження ніби в тих роздовбаних жигулях лишилась одна педаль - газ. Так що забудьте і наступного разу женіть то від себе і не шкодуйте.
Так і не вірте! В чому проблема? І діти тут ні до чого! Або віриш, або ні. Якщо віриш у Бога, то не має бути місця на ці дурні забубони!
А зараз ще твердіше посилати треба: і за себе, і за дитину). Цигани - вони трохи психологи, відчувають до кого краще підходити. Колись вічно чіплялись. А зараз навіть не дивляться). Це і свідків стосується))).
та напевне. то просто я перелякана - аналіз з пальчика - думала, плакати буде, але там все так швидко і гарно, щеплення завтра - от я і нєрвна
А на мене зараз якимись такими періодами нападає панічний страх! От вже знаю, що багато читати не можна, стримуюсь. А потім як начитаюсь(. І так мені страшно, не можу нічим відволіктись. А потім знову переклинює), і ніби не страшно), і розумію, що я ще Ого-го, і все зможу! Зараз я боюсь(((. Ех..,
Зламався добрячий шматок зуба (на вигляд був здоровий і не пломбований). І отой добрячий шматок зуба нагадав, що потрібно повторити денситометрію кісток. І знову свіжі витрати, а я тільки сьогодні залишила немаленьку суму в сінево, ще й результати не дуже хороші. І ще й планова операція, можливо, чекає вже зовсім скоро... Словом всього в 31 лапи болять, хвіст відвалюється. І скільки б не заробляла, все одно більша частина зп завжди йде на лікування і підтримання більш-менш нормального функціонування. Чи то заробляю мало, чи хворію багато... А хочеться нового платтячка і на ручки... Ще й амбіції щодо кар'єрного зростання і саморозвитку наразі доводиться трохи стримувати, бо поки що не потягну.
Не ви одні такі, так хочеться отакого нормального безболячкового життя. Не тягнути з собою навіть в недалеку поїздку великий кульок ліків. Курсами пити препарати, бо ті болячки як накриють всі разом... Ех, ліпше розгрібати їх поодинці.
То просто ціни на ліки і лікарів дуже дорогі. Тут будь-якої зарплати може бути мало. Але ти тримайся, все буде добре Ходи до нас в форумний обмін, для покращення настрою
Шкода.. Хоч ще маєш 2 дні,щоб подумати, поки є ще час. Може там куратори підуть тобі на поступки і дозволять зсунути трохи строки) Ну якщо вже ні, то з новими силами після поправлення від операції долучишся до обміну на Миколая
Старший підхопив відруску якусь в садку, лиш би не поділився з меншим. Одне сподівання, що мале захисть мій імунітет.
Щось я сьогодні зла. Як мені набридла та прихована агресія між мамою і чоловіком... Я так втомилася бути між тими двома вогнями... Вічно не задоволені один одним і мною. Треба завтра кудись вибратися, бо вже не можу тут сидіти. Ніколи не думала, що можу так бездарно проводити дні. Ще й дитина просікла тонкощі маніпуляторства і в крик коли щось не так як вона хоче. А їй так на хвилиночку тільки 9 місяців. Що буде далі?!
щось осінь почалась геть не позитивно...і діло навіть не в погоді..ну тобто погода теж не радує, але більше засмучують якісь несподівані витрати, дивні болячки майже у всіх членів сімї та постійні непорозуміння з чоловіком. інколи здається, що від стіни можна більше толку мати ніж з розмови з ним. я розумію, що це тимчасове, що можливо я місцями занадто багато хочу, забагато будую планів і далека від реальності, але ж вислухати то можна, просто поговорити, підтримати, порадити...як радити йому, так я стараюсь, й дуже часто "попадаю в ціль", а як мені потрібна порада і підтримка, так "сама розберешся"....злить неймовірно... відсутність власних коштів теж злить і неймовірно засмучує...вже скоро почнеться третій рік декрету, варто було б вже якось рухатись, і визначитись в яку саме сторону робити ті кроки, а визначеності ну взагалі ніякої... і мене це добиває...
Тріснув зуб, пішла сьогодні до стоматолога, а він "потішив", що рятувати вже немає, бо тріснув і корінь.. Тепер лише видаляти і ставити імплант (інших варіантів немає)
Ох дівчата, ви помітили, що останні роки якісь важчі стали? У всіх якісь проблеми/хвороби/брак грошей... Таке враження, що життя ввімкнуло якийсь режим "виживання". І я не тільки про форумлянок. А й в реальності, серед знайомих і не знайомих. І через це люди стали зліші: купа агресії на вулиці, в транспорті, в магазинах, школах тощо.
Реальність на вулиці, в транспорті, магазині , мене добиває — деколи таке враження, що кругом оте ОРДЛО.. ло-ло-ло.. Я просто постою тут з головним болем, і найгіршими КД в житті, приправленими температурою і нудотою. А ще зранку ніщо не віщувало... Про решту промовчу. Старатимусь розбавляти сіре білою фарбою.. десь там на дні ще була, тре пошкрябати...
Обікрали дачуПокрали купу будівельного інструменту з металевого вагончика при будові. Це ще можна якось знайти? Хоча розумію, що навряд