журнал "Власний бізнес" надрукував інтервю зі мною:radist:
1. Ефективне використання часу. Я завжди шукала, вибачте за банальність, сенс життя. Мене дуже сильно трафляло, коли час неефективно використовувався, коли в пусту проходив черговий день. Маючи дітей усе кардинально змінилось, бо навіть лінуючись перед телевізором час проходить не надарма, адже діти ростуть і цінніше використання вже не придумаєш. 2. Вдосконалення особистості. Ставити чужі пріоритети вище своїх – це, мабуть найвища форма любові. З чоловіком у мене так буває лише у моменти закоханості, або у ще якісь короткі проміжки часу. Любов до дітей значно досконаліша, безмежна і всепоглинаюча. І мені зовсім не в напряг подивитись в двадцяте якийсь мультик, замість Хауса. Згадуючи про дітей, мимоволі проскакує ще одне слово – дисципліна. В першу чергу це самодисципліна, бо діти, це в прямому значенні наші наслідники. І наслідують вони тебе до найменших деталей. А ще у дітей, ну дуже хороша пам'ять і якщо раз під час дощу сказати, що морозиво ми будемо їсти, коли вигляне сонечко, то кожного разу як буде світити сонце вони вимагатимуть морозива. Ну і до слова, про харчування. Готуючи дітям здорову їжу, мимоволі і самому приходиться харчуватись правильно, що скажу я вам дуже і дуже не зле 3. Віддача. Те, що ми даємо дітям, насправді не таке вже й вагоме у порівнянні з тим, що отримуємо. Бо маємо ми: 100% забезпечення у найщирішій любові, впевненість у тому, що ти комусь дуже і дуже потрібний, а також розуміння того, що вдома дві маленькі людинки тебе з нетерпінням чекають.
тепер у мене є більш ніж серйозна причина витратити на себе кругленьку суму, їдемо на травневі свята на весілля до похресниці мого чоловіка. Весілля на 20 чоловік і я дуже тішусь що ми попали у цю двадцятку. Бенкет буде на кораблику, а розважати будуть мої любимі і неповторні The Вйо!!!! Тепер у мене на порядку денному наряд, наразі придивляюсь до нової колекції у Сестричках, питання взуття лишається відкритим, бо робити закупи у Львові я не вмію зовсім, не наю куди йти... Ще хочу піти на ультразвукову чистку обличчя, але не наю де її файно роблять, бо сама не даю ради з чорними цятками. Ну і ще до цього всього хотілось би біозавивку, але не знаю де знайти доброго майстра. Чоловіка поїду вдягати в Легенду, бо колекція Вороніна мені шось не дуже.. не люблю сіре і чорне, хочу якихось теплих гірчичних, або шоколадних тонів. Ну і ще б радіоняну нам не забути купити
я вже тиждень як офіційно в декреті і моє постійне робоче місце тепер виглядає так:
думаю вже можна підводити рисочку останні пів року я ТАК заморочилась на відлученні, що вже не вірила що це коли-небуть станеться. Я впадала у крайнощі чим провокувала істерики і у себе і у доці. Я твердо знала що мушу відлучити, бо далі так не зможу. Даруська дууууже вередувала через груди, у мене почалась інволюція, вона мабуть відчувала що молочка все менше і я їй постійно пояснювала, що вона вже велика і вже не треба гамати цицю, але все було навпаки - вона істерично потребувала більше і більше, у нас нічні прикладання бували і по 6-8 разів за ніч тривалістю по 15-20хв... я стала нестерпною і дратівливою, заводилась з пів обороту і тут - велика дяка усім хто мене у цей час терпів у жовтні ситуація трошки покращилась, а в листопаді моє цицьогодування набуло зовсім іншого відтінку - я була безмежно вдячна Богові що ще маю стільки молочка, бо Даруська захворіла і ГВ стало основною їжею і вдома і в лікарні. На диво в цей період я абсолютно не відчувала жодного дискомфорту під час годування який супроводжував мене раніше. А потім все відбулось якось так тихо і самовільно що я навіть не встигла зауважити - просто молочка вже не було і Даруся прикладалась все менше і менше. Зараз вона ще має контакт з грудьми, але зовсім інший - вона цілує груди, торкається, інколи вночі просинається знаходить груди рукою - заспокоюється і засинає. Пів року тому, коли я дуже хотіла відлучити у мене були двозначні відчуття - з однієї сторони ДУЖЕ хотілось відлучити, а з іншої - якось інтуїтивно хотілось ще продовжити.. такі дві крайнощі дуже мучили мене і як я тепер розумію Дарусю теж. А зараз все зовсім по-іншому, все закінчилось дуже гарно і гармонійно і мабуть буде дуже влучним слово ПРИРОДНЬО. Я тепер знаю точно що дала Дусі все що їй було необхідно, моя душа і совість в спокої і контакт дитина-мама не нарушений
Маю хорошу новину для всіх з ким ми домовлялись про фотосесію на жовтень-листопад і не реалізували через погану погоду та карантин - ми нарешті повністю завершили обладнання нашої домашньої фотостудії і вона готова до прийому маленьких відвідувачів Також маю маленький подаруночок до дня св.Миколая - знижка 30% на фотосесію http://znymkyditok.org.ua
