Мій світ

Дуже дякую Shatenka за рецепт печенька:

Я сьогодні їх спробувала спекти.
Дуже смачні вийшли.

Братик сказав що це "ТУК"

Мені так подобаються її вірші. Ось наприклад цей ( по-моєму, він просо ):

Мне странности не.занимать .
и занимательности , тоже .
кроме судьбы и цвета кожи ,
я
бес.конечно
пошла
в мать .

Чиж​

Мені на днях в селі мої брати допомагали виконати оду із моїх справ. А саме "68. Навчитися їздити на роликах". Ну звісно за один раз я не навчилася - виглядала як корова на льоду . Тай прикид був не підходящий. Але мені сподобалося.
Зацініть ---->

​

Я тепер ще більше хочу ролики.
P. S: Від вчителя не відмовлюсь. Буду дуже рада якщо хтось відгукнеться

Хех...вчора я так і нічого не написала. Я просто заснула прямо в кріслі. Така якась замахана була. А все тому, що пізно лягаю і порівняно рано встаю. От і зараз вже спати хочу. Але і тут написати щось хочеться.

Ой, я щось так давно нічого не писала. Часу майже не було. А думок і новин за цей час з'явилося багато Зараз спробую хоч про деякі розповісти.

Коли дружина Джорджа Карліна померла, Карлін, відомий дотепник та сатирик 70-80-их років, написав цю неймовірно виразну статтю, доречну і сьогодні.

Парадоксом нашого часу є те, що ми маємо високі будівлі, але низьку терпимість, широкі магістралі, але вузькі погляди.

Витрачаємо більше, але маємо менше, купуємо більше, але радіємо менше.

Маємо великі будинки, але менші родини, кращі зручності, але менше часу.

Маємо кращу освіту, але менше розуму, кращі знання, але гірше оцінюємо ситуацію, маємо більше експертів, але більше проблем, кращу медицину, але гірше здоров’я.

П’ємо занадто багато спиртних напоїв, палимо дуже багато тютюну, витрачаємо гроші занадто безвідповідально, сміємося занадто мало, їздимо дуже швидко, гніваємося занадто легко, спати лягаємо занадто пізно, прокидаємося занадто втомленими, читаємо занадто мало, занадто багато дивимося телебачення і молимося дуже рідко.

Збільшили свої домагання, але скоротили цінності.

Говоримо занадто багато, любимо занадто рідко і ненавидимо занадто часто. Знаємо, як вижити, але не знаємо, як жити. Додаємо роки до людського життя, але не додаємо життя до років.

Досягли Місяця і повернулися, але насилу переходимо вулицю і знайомимося з новим сусідою.

Підкорюємо космічні простори, але не душевні.

Робимо великі, але не кращі справи.

Очищаємо повітря, але забруднюємо душу.

Підпорядкували собі атом, але не свої забобони.

Пишемо більше, але дізнаємося менше.

Плануємо більше, але досягаємо меншого.

Навчилися поспішати, але не чекати.

Створюємо нові комп’ютери, які зберігають більше ніж раніше інформації та вивергають ріки копій, але спілкуємося усе менше.

Сьогодні настав час швидкого харчування та поганого травлення, великих людей і дрібних душ, швидкого прибутку і важких взаємин.

Час зростання родинних прибутків і зростання кількості розлучень, гарних будинків і зруйнованих домашніх вогнищ.

Час коротких відстаней, одноразових пелюшок, разової моралі, зв’язків на одну ніч; зайвої ваги і пігулок, які роблять усе: збуджують нас, заспокоюють нас, вбивають наc.

Час заповнених вітрин і порожніх складів.

Час, коли технології дозволяють цьому листу потрапити до вас, одночасно дозволяючи вам поділитися ним або просто натиснути “Delete”.

Запам’ятайте, приділяйте більше часу тим, кого любите, тому що вони з вами не назавжди.

Запам’ятайте це і гаряче притисніть близьку людину до себе, тому що це єдиний скарб, який ви можете віддати від серця, і він не коштує грошей.

Запам’ятайте і говоріть “люблю тебе” своїм коханим, але спочатку дійсно це відчуйте.

Поцілунок та обійми можуть виправити будь-яку неприємність, коли йдуть від серця.

Запам’ятайте і тримайтеся за руки та цінуйте моменти, коли ви разом, тому що колись цієї людини не буде поруч із вами.

Знайдіть час для любові, знайдіть час для спілкування і знайдіть час для можливості поділитися усім, що маєте сказати.

Тому що життя вимірюється не кількістю вдихів-видихів, а моментами, коли справді перехоплює подих!

(Легенда)

Аквамариновим очам.

Автор​

Про прекрасну Діву, наяду морську, про монаха-аскета, гірського суворого страдника, легенду послухайте...

Давня легенда, старовинна, як світ білий, легенда, горами піднебесними народжена, сонцем південним обігріта, кришталево чистою водою морською обхлюпана...

Як жила собі Діва прекрасна, з очима голубими, на дні морському, в морі Хвалинському. Діва прекрасна з волоссям шовковим, з голосом-флейтою, з шиєю-лебедем... В морі купалася, перекидалася і... взагалі. Сміх – колокольцями, плеск – мов весельцями... І поринала, і випливала... З чайок милувалася, із сонця пишалася... Словом – жила...

Харашо жила, весело жила, вроді як «нетрудовий елемент»...

А в горах кам'яних, у суворих горах, під вершиною сніговою, в печері глибокій, в печері темній чернець жив... Чорний чернець, аскетичний чернець, худий чернець, страдник чернець... Чернець духу кріпкого, побожності непорушної, волі крицевої...

Одне слово – жив чернець, що дав зарік назавжди залишитись на всі сто процентів... «дєвою»... нащот, словом, сього, того, он якого – і не говоріть... «Помилуй мя, боже, помилуй мя...»

А в морі синьому, в морі Понтійському Діва купалася, перекидалася... З волоссям шовковим, з голосом-флейтою, з шиєю-лебедем і з.» взагалі... Сміх – колокольцями, плеск – мов весельцями...

Діва в морі. Чернець в горах.

Діва – життя. Чернець – смерть.

І вийшов одного разу чернець суворий до моря... Вийшов чернець поглядом святим на море позирнути, господа бога й творця вславословити...

А в морі синьому, в морі Хвалинському Діва купалася, перекидалася...

...Ну,– ви ж розумієте! – не видержав чернець суворий. Чернець духу кріпкого, духу, мов скеля, непохитного, побожності непорушної, волі крицевої...

І заіржав першероном чернець суворий, і дременув чернець суворий, задравши мантію, просто на Діву...

А Діва в море, а чернець за нею...

А бог з неба:

– Ата-та-та! – говорить.– Куди ж ото ти подавсь, старче божий?!

І настоптав з переляку чернець Діві на волосся шовкове і... закам'янів...

І стріпонулась Діва прекрасна постаттю гнучкою, і випросталась, дивну голову закинувши, і... закам'яніла...

І стоять тепер біля Сімеїза кримського дві скелі в морі – «Діва» й «Монах».

І обмивають їх хвилі смарагдові, лоскоче їх вітер, вкривають їх тумани...

А по шовковому Дівиному волоссю ходять на прекрасну «Діву» люди грішні і милуються морем, горами, краєвидами.

І на чолі Дівиному білому пишуть:

«Мура й Шура іздєсь билі й цілувалися»...

Або:

«Коля Рябошапка з Харкова».

І не чує того Діва, білі груди у широке море виставивши...

А «Монах» позад Діви стоїть, соромно голову спустивши, святі руки на грішному череві перехрестивши...

...А море плеще, море шепче, море рокоче, море реве...





***

Мораль?

Діви! Не спокушайте монахів... Не спокушайте, бо обов'язково поженеться... І настопче, неоковирний, на ваше волосся... І добре, коли воно прив'язане (чуже) – можете вирватись... А то будете стояти, білі груди у Лопань виставивши.

І на чолі вашому будуть написи:

«Іздєсь свистів Ванька з Панасівки»...

І жаба лопанська сидітиме на грудях ваших...

Ченці! Не накидайтеся на Дів прекрасних... «Умерщвляйте плоть!» Бо каменем соромливо за Дівами стоятимете... Бог усе бачить!..

У писанії про вас ясно сказано:

«Аще ти мніх – мнішествуй...»

Не іржи, значить, першероном до дівчат.

Коли ти зупиняєшся, рух Всесвіту припиняється із тобою. Ти, типу, можеш думати, що все й далі триває так, як було раніше, що цикли змінюються, що матеріальне йде до тебе і від тебе, і що, ніби, за лютими морозами неодмінно наступає теплінь. Але ж ні, не тупи! Це не твій Всесвіт рухається, не твої весни минають, не твої цикли змінюються. Це рух Всесвітів тих людей, котрі РУХАЮТЬСЯ.
А матерія позбавлена мислення. Що користі із грошей, машин, статків без тебе, без твого руху і твоєї діяльності?
Хіба тобі не казали?
Ти відповідаєш за свій Всесвіт, за його плин та розвиток. Привчай себе до того факту, що рух - двигун прогресу, але прогресуючи знай, що прогрес - це процес, а не доконаний вид дії. Не стій, не тупи. Не думай, що хтось щось зробить за тебе. Чи хтось пройде шлях за тебе. І не смій слюні розпускати! НЕ СМІЙ ЖАЛІТИСЯ! Чуєш, що кажу?
Бо в житті кожної людини неодмінно знайдеться мудило, котре тебе пожаліє, майже парно сказавши слова "зачекай" і "прийде". Типу, "зачекай", друже, успіх - він "прийде". А ти, бовдур глухий, із пороками зору, віриш таким людям, - чекаєш. Автобуси прибувають, - переповнені людом, але завжди на останній сходинці є місце. До неї просто потрібно зробити крок. Але ж крок - це дія. А мудило сказало чекати. Типу, автобус сам під'їде впритул до тебе, звідти вибіжить водій захеканий і люб'язно занесе тебе до салону.А там всі аплодуватимуть: ось він переможець, на чужому горбу щастя своє знайшов.
І ти все стоїш... Чекаєш.
От і чекай. А коли буде пізно, коли збагнеш, що бездіяльність породжує бездіяльність не забудь втішити ближнього свого символічними, майже парними словами. Будь ласкавий, позбав мене можливості зайвий раз плюнути комусь в обличчя.

Дуже талановитий молодий, український письменник Марк Лівін.​

Наприкінці 2011 року я помітила, що до багатьох речей, які я планувала зробити за весь рік мені так і не дійшли руки. І відмазки у мене для себе самої були дуже різні: то я забула, то вже зникло бажання, то просто було ліньки, для цього не було можливості... ...І через це дуже бьагато моїх планів не було зреаліазовано...шкооода...
Отже, я вирішила, що мій 2012 рік має бути набагато успішнішим ніж попередній. І задумала плани, які 100% маю реальзувати. А для того щоб нічого не забути написала 101 справу на 2012 рік.
МЕТА: виконати до 01.12.2012 всі задумані справи
Ось вони:

101 справа на 2012рік:​

1. Навчитися готувати (смачно)
2. Спекти торт +-
3. Пошити шось своїми руками
4. Прикрасити квартиру до Нового року +
5. Добре здати ЗНО +
6. Поступити у Вищий навчальний заклад
7. Зробити самій відкритки на Н.Р (Різдво, Д.Н, День Св. Валентина, 8 березня, День Матері та ін)+-
8. Навчитися танцювати вальс і польку (можна ше шось) +
9. Почати знову ходити в мій театр.
10. Зіграти у виставі
11. Навчитися квілінгу
12. Написати якусь міні програмку або створити свій сайт (освоїти ту штуку в якій то робиться)
13. Навчитися плавати
14. Засвітитися десь в TV (хі-хі)
15. Відпустити волосся (до пояса мінімум)
16. Навчитися плести собі колосок
17. Побувати на даху багатоповерхівки
18. Стати героїнею фотосесії
19. Зробити шось шалене і неймовірне
20. Написати якийсь вірш або оповідання
21. Навчитися робити папероликів, освоїти орігамі
22. Скласти 1000 паперових журавликів (можна з чиєюсь допомогою)
23. Зробити самій рамку для фото
24. Зустріти схід сонця на якійсь горі (програма мінімум Високий Замок)
25. Зійти на Говерлу
26. Зробити і запустити власного повітряного змія
27. Організувати вечірку
28. Цілий день не говорити нікому АБСОЛЮТНО нічого поганого
29. Весела подорож кудись з ночівлею в палатках
30. Спробувати їздити за кермом
31. Схуднути на 5кг (або до норм. ваги) +
32. Навчитися в'язати
33. З'їздити на екскурсію в Тернопіль
34. Поїхати відпочивати в Карпати (мінімум 3 дні)
35. Записатися в Пласт (якщо візьмуть)
36. Побувати в якомусь місті де ще ніразу не була
37. Вивчити назви і вигляд найвідоміших церков Львова + -
38. Побувати десь у Львові де ще ніколи не була + -
39. Вмовити моїх баришівчан НАРЕШТІ приїхати до Львова
40. Піти на екскурсію підземеллями Львова
41. Прочитита мінімум 10 художніх книг
42. Поїхати на якийсь фестиваль в інше місто
43. Взяти участь в пост-кросингу +
44. Провести екскурсію Львовом +
45. З'їздити на екскурсію в Ужгород
46. Навчитися їздити на велосипеді без рук
47. Походити зранку по росі
48. Поїхати кататись на лижах. Навчитися кататись на лижах. =)
49. Взяти участь в буккросингу
50. Піти з коциком загаряти (як в дитинстві)
51. Місяць не дивитись телевізор
52. Сходити на виставку картин
53. Навчитися розмовляти польською або якоюсь іншом мовою
54. Спробувати 5 екзотичних фруктів, які ще ніколи не їла
55. Піти в театр в якому ще не була
56. Зробити 10 несподіваних подарунків
57. Прийняти участь в мінімум 5-ти флешмобах
58. Написати статтю в Українську Вікіпедію
59. Піти на ковзанку. Навчитися кататись на ковзанах
60. Місяць не заходити в ВК
61. Пошити іграшку
62. Взяти автограф у якоїсь зірки
63. 20 днів без штанів (шось схоже до цього тижня, але вже довше)
64. Навчитися знаходити в небі 5 нових сузірь
65. Розплющити що-небудь під колесами поїзда
66. Зробити "магічний" мильний розчин і позапускати гіганські мильні бульбашки
67. Навчитися ходити на високих каблуках (хоть чуть-чуть) +
68. Навчитися їздити на роликах
69. Купити собі сарафан
70. Навчитися користуватися тоналкою
71. Спробувати накладні вії +
72. Змінити щось у свому зовнішньому вигляді +
73. Тиждень без макіяжу (довести, що дівчина може бути гарною і без косметики)
74. Позбутися яоїсь поганої звички
75. Придумати собі традицію для зустрічання кожної пори року і виконати її мінімум 3чі
76. Зробити 10 речей своїми руками
77. Навчитися грати на якомусь муз. інструменті
78. Зробити настільну гру
79. Місяць кожен день вставати в 7мій ранку
80. Стати пунктуальною. Тиждень нікуди не запізнюватися
81. Познайомитися і подружитися з кимось на вулиці + -
82. Здійснити чиюсь мрію
83. Місяць, кожен день, їздити на велосипеді
84. Доплести свої 2ві фєньки. Сплести ще хоча б 3
85. Цілий тиждень виконувати абсолютно всі д/з +
86. Прожити фото-день. З ранку до ночі все фоткати
87. Купити собі галстук
88. Познайомитися з щеодною людиною, що народилася в той самий день що і я ( вже двох таких дівчаток я знаю)
89. З татового галстука зробити собі буси
90. Скласти список видатних людей, що народилися 15 серпня
91. Поїхати з друзями в село відпочивати
92. Цілий день все робити лівою рукою (бажано 13 серпня)
93. Збудувати пісочний замок, як в дитинстві
94. Згадати всі танці, що колись вчила в Джерелах Толерантності
95. Почати знов ходити в Дж. Т (або хоча б піти в гості)
96. Весело відсвяткувати свій Д.Н
97. Купити собі якусь хорошу книжку
98. Влаштуватись на роботу +
99. Прийняти участь у творчому конкурсі
100. Зробити справу якою можна пишатись
101. Виконати всі пункти з цього списку

Як бачите біля деяких пунктів стоять плюсики ---- це означає, що пункт виконано Надалі я думаю розказувати усім кому цікаво як саме я виконувала той чи інший пункт раніше чи тепер.
За допомогу у виконанні того чи іншого пункту буду тільки вдячна
Але зараз я, мабуть, вже йду спати. Надіюсь до завтра.
Дякую всім хто прочитав цей запис за увагу. Надіюся вам було цікаво

Вже дуже багато часу я мрію про свій щоденник. Так хочеться, щоб хтось його читав, коментував. Не дуже важливо чи це була б критика, чи похвала, чи порада ----- головне щоб вона була.
Зазвичай мрії самі не здійснюються, потрібні дії мрійника, ніби доказ, що він справді того хоче, що воно йому важливе.Я не знаю чи ,після того як я почну ТУТ писати, хтось буде мій щоденник читати, коментувати. Але намагатися хоч щось зробити. І звісно надіюся на краще

Не тратьте жизнь свою на тех, кто вас не ценит,
На тех, кто вас не любит и не ждёт,
На тех, кто без сомнений вам изменит,
Кто вдруг пойдёт на "новый поворот".
Не тратьте слёз своих на тех, кто их не видит,
На тех, кому вы просто не нужны,
На тех, кто, извинившись, вновь обидит,
Кто видит жизнь с обратной стороны.
Не тратьте сил своих на тех, кто вам не нужен,
На пыль в глаза и благородный понт,
На тех, кто дикой ревностью простужен,
На тех, кто без ума в себя влюблён.
Hе тратьте слов своих на тех, кто их не слышит,
На мелочь, не достойную обид,
На тех, кто рядом с вами ровно дышит,
Чьё сердце вашей болью не болит.
Не тратьте жизнь свою, она не бесконечна,
Цените каждый вдох, момент и час,
Ведь в этом мире, пусть не безупречном,
Есть тот, кто молит небо лишь о вас!
На что мы тратим жизнь?
На мелочные ссоры,
На глупые слова, пустые разговоры,
На суету обид, на злобу - вновь и вновь.
На что мы тратим жизнь...
А надо б на любовь...
Сжигаем жизнь дотла всё на пустое что-то -
На нудные дела, ненужные заботы...
В угоду обществу придумываем маски...
На что мы тратим жизнь!
А надо бы на ласки...
Мы распыляем жизнь на сумрачную скуку,
На "имидж" и "престиж", ненужную науку,
На ложь и хвастовство, на дармовую службу.
На что мы тратим жизнь?...
А нужно бы на дружбу...
Куда-то всё спешим, чего-то добываем.
Чего-то ищем все - а более теряем;
Всё копим - золото, тряпьё и серебро...
На что мы тратим жизнь!
А надо б на добро...
Волнуемся, кричим, по пустякам страдаем;
С серьёзностью смешной вещички выбираем.
Но сколько не гадай - всё выберешь не ту.
На что мы тратим жизнь...
А надо б на мечту...
Боимся радости, боимся верить в сказки,
Боимся и мечты, и нежности, и ласки;
Боимся полюбить, чтоб после не тужить...
На что мы тратим жизнь?!
А надо просто жить!