шашлик( дорослим) куряче філе/рибка на мангалі-дітям овочі гриль( ще смачно ті всі овочі потім пом"яти, додати часничку і майонезу і таке пюре ну дуже смачне) Можна печерички в клярі або нафарширувати( їх можна холодними їсти) Декілька варіацій лаваша( плав. сир+ краб. палочка, мясний фарш, рибна консерва, плав. сир+ лосось) Канапки з домашнього сиру ковбаска+ яєчко Ну і сирне асорті, маслини, можна на шпажках асорті поробити Салатів напевно не треба Ми ще блінчіки з мясом брали, теж остившими можна їсти
Одного дня диявол постановив збільшити ефект своїх злих діянь. Він зібрав начальників департаменту і головний штаб дивізії пекельної пропоґанди і реклами, аби придумати нові кампанії спокус і пасток для людей, а також нові способи, щоби знищити сенс їхнього життя. - Скажи їм, що Бога немає, - запропонував один чорт. Диявол буркнув: - Я волів би щось не настільки очевидне! - Скажи їм, що жодна з їхніх дій не має результату, - сказав другий. Диявол похитав головою і сказав: - Вони й самі так думають. Третій запропонував: - Скажи їм, що вони настільки віддалилися від дороги закону, що їм більше ніколи не вдасться на неї вернутися, бо люди не можуть змінитися. Диявол відказав: - Я вже це пробував… Слова попросив найстарший і найхитріший з усіх чортів: - Нехай просто вірять, що мають ще багато часу... Диявол задоволено уміхнувся: - Це справді добра ідея! Якби я знала, що це востаннє – дивилася б на тебе, коли засинаєш. Накрила б тебе ліпше ковдрою, подякувала б Господу за твоє цінне життя. Подивилася би трохи, як спиш. Якби знала, що це востаннє – провела би тебе аж до дверей, коли виходиш, поцілувала би, обійняла і попросила повернутися, аби ще раз тебе поцілувати. Якби знала, що це востаннє – слухала би твій голос, вимкнула би телевізор, відклала б газету і всю увагу присвятила тобі. Запам’ятала би звук твого голосу і блиск твоїх очей. Якби знала, що це востаннє я з тобою – надавала би великого значення тій хвилині. Не клопоталася б тарілками, подвір’ям, навіть сплатою рахунків. Якби знала, що це востаннє – прагнула б бути з тобою завжди. Якби знала, що це востаннє ми разом – прагнула б бачити тебе щасливим. Приготувала б твої улюблені страви, пограла би з тобою в твою улюблену гру. Взяла б один день відпустки, щоб бути з тобою. Не переймалася б занадто складанням забавок і застелянням ліжка. Нагадала б тобі, як багато для мене важиш. Сказала б тобі, що дуже прагну, аби ти пішов до Раю. Сказала б, щоб ти був сильний. Сказала б, що люблю тебе – і ми зі сміхом ділилися б нашими улюбленими спогадами. Якби знала, що це востаннє – читала б разом з тобою Святе Письмо і ми разом помолилися б до Бога. Я подякувала б Господу за те, що ми зустрілися, і за те, що так чудово нами опікувався. Якби знала, що це востаннє ми разом – плакала б, тому, що хотіла б більше часу провести з тобою. Якби знала, що це востаннє… Я зовсім не знаю коли настане отой останній раз. Господи, допоможи мені виявити свою любов до всіх людей, котрі справили вплив на моє життя. Це може бути останній раз, коли ми разом... виписано з однієї мудрої книжки
...І ніби дивний тихий вечір ...Гарячий чай, тепло в душі. ...І руку поладу тобі на плечі. Поплач.Забудь. Прощай. Прости... Бо відстань тепла і холодна Ти відпусти і зрозумій. Гарячий чай хай охолоне. Ти ні про що вже не жалій...
Забути все - дні, тижні, місяці, роки. Забути все - почуття, мрії, надії, дружбу. Зруйнувати все - довіру, радість, сум, добро. Іти в нікуди. Залишати позаду все! І на питання :"Невже це кінець?", - сухо відповісти :"Так." Так само тихо зібрати речі, не обернувшись на прощання, закриєш за собою двері. Зруйнуєш все. Пусті полиці, пусте життя. Чи про це мрієш все життя? - забуте...зруйноване...перекреслене...
Ти ніколи не забудеш...Вокзал, перон, конвалії...Туман в лиц, вітер у волоссі, каміння під ногами...каміння у душі. З-за туману не видно облич. Крізь туман видно тебе. Ти стоїш у тумані, конвалії тримаєш...Вони не пахнуть, пахне туман. Сирістю, спогадами, сумом. ПОжовкле листя, мокрий асфальт, мокра колія. Люди...багато людей...Сідають у пусті вагони. А ти стоїш, чекаєш. А конвалії?Ознака розчарувань чи просто дивна історія? ...нема. Камінь з душі? На пероні сама..А як же конвалії? Зів"януть і викинеш...Перегортай сторінку!
Незрозумілий настрій. Незрозуміле відчуття. Відчуття осені? Чи прозорого павутиння серед того прозорого повітря? Пропахле димом відчуття прозорості...і сухої жовтої трави і опалого листя, надиво такого теплого і золотого... Безмежність неба, глибина осені. Далечінь днів, висота біло-сірих хмар - таких одиноких і таких красивих! Тепло душі, золото почуттів, краса того незрівнянного стану!Такий же золотий як і осінь, як і листочок, як і промінь теплого сонечка крізь голубизну неба... Любити...відчувати...Сьогодні, зараз, тут - серед чарівно-бавистої такої рідної осені
Ідучи під парасолькою крізь дощ, крізь осіннє мокре листя, нічого не думаючи і не уявляючи, не сумуюч і навіть не усміхаючись, не дивлячись по сторонах, а тільки у вухах легеький джаз і ритми осені, срібно-золоті, мокроасфальтові, віддзеркалюючись у калюжі...Ступаючи по брудному листю, зупинившись, вдивлятися, примруживши очі, не задумавшись, ні! Навіть не знаючи чому...Згадаючи, підспівати під ніс знайомій мелодії, з легкістю стаючи у найбільшу калюжу! Усвідомлювати - я частинка всесвіту, я - маленький світ...
Нічний ресторан...один столик...одна. Сидить під одиноким ліхтарем, випускає кільця ванільного диму...мартіні...гіркий шоколад...гіркий вечір. Пішов. Сама. Джаз. Одинокий саксофоніст старається грати мелодію її настрою. На душі сум? Недоспівана пісня, незіграна п"єса, недопите вино... Недолюбила...не встигла Все просто, все в порядку. Посидить ще трошки, недопивши бокал, піде з собою на одинці... Кому потрібні щирі люди?Кому портібні справжні почуття? Може, тобі, музикант?
