Так мене надихнув той запис у гілочці "за що ви любите свою половинку", що невтрималась і... …і ми, що не знали для себе спокою злітали за мріями в небо нічне любов, не розпука, була головною іти, не чекати, було головне ..і ми ще не знали як треба, чи можна кому де вклонялись до нас у поріг була лише віра, і непереможне бажання стопити минуле як сніг …і ми були разом, не знаєм за віщо було таке щастя дароване нам у полі наш дім, далеко за містом стоїть як і ми на спротив вітрам…
