Бажання наші, їх багато, Вони для нас неначе свято, Свято краси, свято любові, Із завмиранням в жилах крові, Яка біжить, тече, втікає, Та ось життя наше зникає, З’являється туман осінній, Пронизливий та ледь помітний, Він хоче безлад приховати, Щоб ми не мали, що шукати, Щоб не жили і щоб не знали, Ким мали бути і ким стали...