знайшлося...

Вдруге перечитую "теплі історії до кави", але вже не із нейтрального екрану, а тримаючи в руках книжку - свіжу, з шурхітливими аркушами, що пахнуть обіцянками...

І знову знайшлось мені (пам"ятаю, що же одного разу просила себе не забувати цю знахідку):

"...Знаєш, так легко піддаватися маніпуляціям, страхам, легко ображатися і пересмикувати зміст, коли ти чогось дуже-дуже хочеш. І це щось стає настільки важким, що викривлює всі площини навколо, прогинає їх - і простір начебто починає "знаками". Хоч ніякі то не знаки, просто падають слоїки з полиць - стояли ж рівно, а тут їх так перехилили..." (© Надійка Гербіш)

Не впевнена, що сама вже осягнула всі варіації значень цих слів. Може ще колись над цим подумаю.

Дівчаткам із теми "як нарешті...." присвячую цей допис.