Записки твоєї(?)екс(?).4.

Я так хочу вірити в те,що ти говориш...Але боюсь.Боюсь бути обманутою...Боюся знов довіритися.А потім,через багато років,зрозуміти,що ти обманув мене.Як знати де істина:на поверхні,чи захована глибоко?
Ти далі злишся.Бо я тобі не довіряю,бо засумнівалася в очевидному - твоїй любові...

Завтра ми зустрінемося і я хочу,щоб твої очі сказали мені правду.
Я хочу бути з тобою,бо люблю тебе.Це головне!
Ти досі не зрозумів моїх емоцій,мотивів,вічуттів.Ти ще не усвідомив моєї катастрофи.У мене в один момент зник сенс життя.ТИ.Мій ТИ зник...Я спробую повернути мого ТЕБЕ.Допоможи мені!

Те,що ти розповів мені настільки абсурдне,що може виявитися правдою.Я можу тільки вірити.І надіятися.Бо з,ясувати це нереально.Чи відчую я?Чи не підведе мене моя інтуїція?