Задача з геометрії.

Щасливі сім'ї - це не ті, де ніколи не буває спокус і складних питань. Це ті, в яких вірно розставлені пріоритети.

Тобто жінка може кохати двох, але бути лише з одним, так? Я правильно зрозуміла?

А я не вірю, що жінка може кохати двох. Отак дійсно любити, а не банальне захоплення, пристрасть чи якісь давні спогади, які раптово прокинулися.
Просто з одним вона постійно і тут вже є якась звичка, а з іншим, ніби повертається в часи, коли була молода, без обов"язків і т.д. І не факт, якщо б вона розійшлася зі своїм чоловіком і почала жити з новим, була б щаслива. Щастя має бути в собі, ніякий чоловік не зробить тебе щасливою, якщо ти не хочеш сам.

коли люди беруть шлюб, то вони говорять "поки смерть не розлучить нас", а не "поки смерть або неземне почуття до Васі не розлучить нас". Жодної двозначності
труднощі бувають різні. Але коли важко на правильному шляху, то поряд постійно перебуває, співчуває і допомагає Бог.

я думаю, що жінка не може любити двох чоловіків одночасно. ну крім випадку, коли один з чоловіків - її син
а так коли виникають якісь почуття до колишнього -то це або спогади, або якісь мрії, але не кохання. кохання може бути тільки до одного, а інше - це обман, ілюзія.
тому рішення задачки - це таки визначення хто з чоловіків ,точніше почуття до нього, справжні, а хто ні

жінка може все, але не все їй корисно.
мені часом цікаво, чому люди, які одружуються, думають, що це вже хепі-енд і ніколи не буде ні почуттів ні зваб зі сторони, ні проблем, від яких хочеться втекти.

У мене є колишній, який далеко. Ми з ним говоримо в фб дуже рідко, але дуже по-дружньому. Я дуже рада бачити його у своїй стрічці новин.
Я з ним бачилась після того, як вже як порвали (і тоді коли ще ні з ким не зустрічалась, і тоді коли вже зустріла майбутнього чоловіка). У мене до нього особливі почуття. Нічого спільного з тим, що я відчуваю, до чоловіка там нема (ну тобто є спільне, але це інше відчуття). Але коли я спілкуюсь з колишнім у мене відчуття, що я у надійних Божих долонях, і що те, що зі мною сталось - це казка. Він ставиться до мене з такою турботою, яка відчувається між рядків. Я знаю, що в його особі я буду мати завжди надійну підтримку. Але це не кохання, це любов. Я не знаю, як це описати. Там нема сексуального компоненту, давно вже. Я знаю, що і він мене любить, але це не та любов, яка є між чоловіком і дружиною. Тут у мене нема дилеми чи докорів чи ще чогось. Ми просто дорогі одне для одного люди.

+1000

мені часом цікаво, чому люди, які одружуються, думають, що це вже хепі-енд і ніколи не буде ні почуттів ні зваб зі сторони, ні проблем, від яких хочеться втекти.

- тому що (особливо в нас це актуально) люди в більшості хочуть весілля, привітань, подарунків, шуму, і відсовують на задній план думки про то, яке воно - життя після весілля. Згадую наші перші проблеми - Божечко, та то ж були "праблєми" вселенського масштабу, хоча по суті яйця виїденого не варті. А по суті воно таке - життя, сповнене спокус, проблем і пригод. Інакше було б нецікавим. Можливо, після того,як глянеш на іншого, свій здається кращим? І можна взагалі на нього під іншим кутом подивитись?

Я думаю що віртуальне кохання до бувшого- це більш надумане самій собі! А вирішення як на мене -це діти квіти життя зібрав віддай бабусі і романтичний вікенд з чоловіком є фінанси зміна обстановки , а немає то в хаті в тишині приготувати улюблені страви, красиву білизну і обов"язково вимкнути мобільні!!!! І зразу згадаєте чому обрали Його для своєї мандрівки життям!

Колись моя подружка дуже боялась стати старою дівою, тому вийшла заміж у 19 років. Ми так раз на місяць зустрічались побухати, то вона казала таке:
-- ой, подружній секс так набридає: помились, лягли, покохались, заснули.... Нудотіна!
-- головне не любов, а притертись (дурне таке слово, але вона його постійно вживала)
-- Треба обов"язково бути в когось недосяжного закоханою, і тоді вся невіддана тому недосяжному любов дістанеться чоловікові.

Я не панькалась -- правду сказала: ти просто не любиш свого чоловіка і все. Вона обідилась, але через 2 місяці після весілля вони роз"їхались, потім помирились, але до річниці не дотягнули -- розлучились.

До чого це я? Коли ти не любиш чоловіка -- тоді ти починаєш мріяти про різну там фігню, ідеалізовувати інших чоловіків. Бо як свого -- такого неідеального, який шкарпетки розкидає і вранці із рота погано пахне -- можна наділяти якостями принца.

Тому я вважаю, що коли жінка кохає двох (швидше їй так здається) -- то потрібно припинити спілкування із обома. І тоді легко зрозуміти за ким сумуєш більше.

Ну бо яка нормальна людина хоче мати справу із проблемами)). Особливо чоловіки.
Я собі не дуже уявляю як би то я у свої 20 мріяла про заміж, наперед думаючи про зваби й труднощі.

На чужому газоні трава зеленіша.

Для мене слово колишній нічого не означає.... , тому що , якщо чоловік насправді кохає дівчину, то не захоче її втратити і зробить все , щоб вони були разом !!! А писати листи та говорити гарні слова можна довго-довго і навіть тоді, коли жінка вже одружена .... Але це час , який одружена жінка витрачає на чужого чоловіка.... В цей час вона може подарувати радість своєму чоловікові.... Для мене шлюбна обіттниця - це клятва перед Богом, коли я була готова сказати Так, чоловікові з яким готова прожити все життя незалежно від обставин .....