Хочу,але боюся...

Чоловік правий. Бо якщо не практикувати, здобуті навики швидко втратяться. Дайте собі відповідь на це питання. Якщо вона позитивна - сміливо починайте. Я от, наприклад, хочу дві мови знати на рівні розмовної. Англійську треба підтягати, і то серйозно, бо маю лише загальний базовий рівень. А от польську взагалі з нуля треба. На жаль, поки не маю достатньо коштів на хороші курси. Як тільки матиму - обов"язково запишусь. А для практики - цілі соцмережі є, скайп врешті-решт. Подружитись - не проблема.
Тому не бійтесь. Як вам треба те шиття - йдіть і вчіться. І хай у вас все виходить

А чого боятися? Треба просто зрозуміти чи Ваше це насправді бажання і чи дійсно воно Вам треба саме зараз і саме в такому вигляді.
Гарна штука для таких роздумів, наприклад, квадрат Декарта. Розграфлюєте листочок і записуєте в колонках наслідки свого рішення чи нерішення - одразу розставляє багато що по місцях

Ну і щодо курсів крою - почніть з того чи маєте на чому шити? Швейну машину сучасну принаймі, чи маєте змогу її купити вже зараз щоб практикуваися а не після курсів.

Є

Дякую)

Я навчилася шити і без курсів. Правда мама моя трохи підказувала на початку, що і як. Тому, якщо у вашому оточенні хтось вміє шити, може на початках вас направити.В ютубі є дуже багато інформацію по пошиттю. То треба сідати пробувати і шити. Чим більше шиєте, тим краще виходить. Кроїти самостійно не вмію, та й не маю на це бажання. Бо це досить таки складно зконструювати викрійку. Користуюся виключно готовими, ну хіба під себе трохи коригую, ну і за складні моделі не беруся.

Я вас певне розчарую, але ви спочатку і не будете розуміти, спочатку у вас і не буде виходити. То у всіх так. І це нормально.
Я би йшла. Ну я і ходила. Шила по фану, потім надоїло. Ні разу не жалію, що на курси ходила, а муж досі жартує про куплений оверлок)).
Одного не розумію - а до чого тут чоловік? Не хоче, хай не йде. Ніхто ж не заставляє. Не дозволяє собі кидати - ну то хай не кидає. А ви собі вирішуйте, чого хочете ви.
P.S.бажаю вам хорошого викладача і одногрупниць. І захопленного здійснення цієї Мрії.

Дуже дякую)))

Будь-ласка)).

я б пішла на курси. краще шкодувати про зроблене, ніж про незроблене )
головне не піддавати сумнівам своє бажання і все вийде. чоловіка "в сад", ще потім проситиме Вас щось йому пошити

Ох!Якось так склалось,що залишилась я без роботи.І от знайшла оголошення в газеті,що потрібні швачки на фабрику,шити уніформу.Прийшла,а мене питають:"Шити вмієте?".Та в мене всі жінки в роду вміли шити:прабабця,бабця,мама,прадід,тато.Це в мене вже мабуть в генах!Сіла я шити.Машина чогось зупинилась.Закликали майстра,то він пів машинки розібрав,злий був як чортяка.Знов сіла шити.Майстер подивився і сказав криво,треба пороти.І так 5 разів.Далі закінчилась нитка.Дівчата помогли заправити.Машинка електричка,летить як скажена.Знов пошила,знов криво.Я так 6 годин "парилась".Дівчата спочатку реготали,а потім і хлопці мені допомагали.Соромно було до самої срачки.Вони платили щоденно.Я так жодної навіть кепки не пошила.Нічого не заробила,а потім пішки 4 кілометри йшла,бо грошей не було,виревілась як корова.Якщо фінансово можете собі дозволити,то йдіть на курси.Можете вдома,як на дитина чи ляльку щось спробувати пошити.Чи як я на швачку спробувати.На своєму досвіді переконалась,як нема таланту то і хороші вчителі не допоможуть.