Всесвіту твого слово

Published by Naduchonok in the blog Блог Naduchonok. Перегляди: 1667

В українській літературі є дуже багато чудових постатей і текстів, які беруть за душу.
Ось мій "рейтинг" :

"Ти знаєш, що ти людина?" В. Симоненка



"Так ніхно не кохав" В. Сосюри



"Тільки тобою ..." В. Стус

stua_18.09.jpg

Тільки тобою білий святиться світ,
тільки тобою повняться брості віт,
запарувала духом твоїм рілля,
тільки тобою тішиться немовля,
спів калиновий піниться над водою -
тільки тобою, тільки тобою!
Тільки тобою серце кричить моє.
Тільки тобою сили мені стає
далі брести хугою світовою,
тільки Тобою, тільки Тобою.

а які ваші улюблені тексти?
23 Січень 2017
Jusi, Drongo, Vitusja та 2 іншим подобається це.
  • Vitusja
    Vitusja 24 Січень 2017
    Життя іде і все без коректур.
    І час летить, не стишує галопу.
    Давно нема маркізи Помпадур,
    і ми живем уже після потопу.

    Не знаю я, що буде після нас,
    в які природа убереться шати.
    Єдиний, хто не втомлюється, – час.
    А ми живі, нам треба поспішати.

    Зробити щось, лишити по собі,
    а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
    щоб тільки неба очі голубі
    цю землю завжди бачили в цвітінні.

    Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
    щоб ці слова не вичахли, як руди.
    Життя іде і все без коректур,
    і як напишеш, так уже і буде.

    Але не бійся прикрого рядка.
    Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
    Не бійся правди, хоч яка гірка,
    не бійся смутків, хоч вони як ріки.

    Людині бійся душу ошукать,
    бо в цьому схибиш – то уже навіки.

    Ліна Костенко.
    Jusi, Naduchonok, galinkara та ще 1-му подобається це.
  • Drongo
    Drongo 24 Січень 2017
    Ліна КОСТЕНКО

    ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ

    І все на світі треба пережити,
    І кожен фініш – це, по суті, старт,
    І наперед не треба ворожити,
    І за минулим плакати не варт.

    Тож веселімось, людоньки, на людях,
    Хай меле млин свою одвічну дерть.
    Застряло серце, мов осколок в грудях,
    Нічого, все це вилікує смерть.

    Хай буде все небачене побачено,
    Хай буде все пробачене пробачено,
    Хай буде вік прожито, як належить,
    На жаль, від нас нічого не залежить...

    А треба жити. Якось треба жити.
    Це зветься досвід, витримка і гарт.
    І наперед не треба ворожити,
    І за минулим плакати не варт.

    Отак як є. А може бути й гірше,
    А може бути зовсім, зовсім зле.
    А поки розум од біди не згірк ще, –
    Не будь рабом і смійся як Рабле!

    Тож веселімось, людоньки, на людях,
    Хай меле млин свою одвічну дерть.
    Застряло серце, мов осколок в грудях,
    Нічого, все це вилікує смерть.

    Хай буде все небачене побачено,
    Хай буде все пробачене пробачено.
    Єдине, що від нас іще залежить, –
    Принаймні вік прожити як належить.

    ***
    Vitusja, Jusi, Naduchonok та ще 1-му подобається це.
You need to be logged in to comment
Log in