вірш

Так мене надихнув той запис у гілочці "за що ви любите свою половинку", що невтрималась і...

…і ми, що не знали для себе спокою
злітали за мріями в небо нічне
любов, не розпука, була головною
іти, не чекати, було головне

..і ми ще не знали як треба, чи можна
кому де вклонялись до нас у поріг
була лише віра, і непереможне
бажання стопити минуле як сніг

…і ми були разом, не знаєм за віщо
було таке щастя дароване нам
у полі наш дім, далеко за містом
стоїть як і ми на спротив вітрам…