Виявляється, я люблю осінь

Published by truskaffka in the blog Блог truskaffka. Перегляди: 860

Буквально вчора зробила для себе дивовижне відкритя....Все життя думала, що я не люблю осінь за те, що вона витісняє літо, а вчора йшла коло стрийського парку, якось так запаморочливо пахло листя... і я раптом чітко усвідомила, що з усім навколо просто резоную!

Може, то вже вік? Може, з часом ми внутрішньо змінюємось у такому ж, тільки більш інертному циклі, як і природа? От і я "дорослА" до осені. Мені з нею так комфортно...Вона навіть "плаче" зі мною в унісон, вчасно-вчасно.

Навіть важко передати це на словах....усно ще важче, ніж на словах клавіатурних. Найголовніше, що цей настрій так гріє зсередини, ніби десь там нарешті знайшовся маленький вогник. І хочеться кави з корицею, а ще ніяк не набридає той простесенький яблучний пляцок. Ще б гарячого пахучого вина . Так добре!

11 Жовтень 2013

cjomcjomka 11 Жовтень 2013
Може, то Львів? Осінь у Львові - така непересічна...
Ну, і при такій погоді, як цього тижня, не любити осінь справді неможливо.
З.І. Щодо віку - життя тільки починається!!!!
Mammy 11 Жовтень 2013
Так гарно написано
ГаЛоЧкА 11 Жовтень 2013
і я люблю осінь)
Hermi 11 Жовтень 2013
і я сьогодні зрозуміла що люблю осінь, спускаюсь сходами, а там жовто гарячі дерева, жовте листя і якось так тепло і затишно на душі стало. Зараз сиджу дивлюсь у вікно і такі емоції наповнюють

Навіть важко передати це на словах....усно ще важче, ніж на словах клавіатурних.
Натисніть, щоб розгорнути...
truskaffka 11 Жовтень 2013
Львівська осінь - то таки дійсно щось. Навіть коли вона сіра і мокра, все одно якась така рідна. Може тому, що за короткий час є змога добратись до теплго пледу з горнятком в руках. В чужих містах осінь ніби спорожнює душу (впритул аж до Різдвяних тижнів..бо тоді починається щось казкове)...а вдома якось навпаки
kvVItKA 12 Жовтень 2013
і я люблю осінь, чоловік навчив мене її любити, показав, яка вона і як пахне . Раніше осінь для мене то була депресія і сірість, а тепер затишок, спокій і золото