У часо-просторі для нас Так мало простору і часу.

У часо-просторі для нас
Так мало простору і часу.
Нас обкрадає знову час
На півдорозі до Парнасу.
І не кажіть, що час лікує,
І не кажіть, що все мине…
Ми знову згадуємо всує
Про Бога й небо голубе…
На час і простір нарікаєм,
Шукаєм тисяча причин,
На потім зустріч відкладаєм,
Але настане день один,
Коли ні простору, ні часу
Ні слів, ні снів, ні почуттів…
Згорає все й усі відразу
Останнім спалахом в житті.
Тоді – пітьма і безконечність,
А, може, зорі чи глибінь…
Ніхто не знає доконечно,
Що буде там, де часу плин
Уже нікого не лякає,
Бо час для Вічності –зеро.
Нехай біжить він чи минає –
Його нема і не було…
У часо-просторі живемо
Лиш тут і зараз, далі – сон.
До Вічності поволі йдемо –
Такий – бо Вічності закон.

автор:Людмила Пуляєва