Тілесна терапія дисоціації: офтоп

Офтоп повніший, але дуже важливий.
Я не збираюся виправлятись.
It's official і це дуже твердо.
Я розпалась на дрібні шматки, і на це були причини. Я збираю себе з зотлілих клаптів, викидаючи бруд і гниль не лише в перенесеному значенні.
Але я лише лікую себе. А не виправляю, не "глобально каюся" за все своє попереднє.
Поряд з тим, що я ставлю на місце, я знаходжу стільки всього цінного, що у мене вже є.
Звісно, дещо пошкодилось. Дещо я з болем втратила.
Але все головне залишилось і залишиться.
Нерідко буває, що важкі життєві випробування змінюють людей докорінно. Так, що зустрівши за 5 років, і впізнати зовнішньо ту людину нелегко, не те що "помітити відмінності при розмові".
Я ніколи не була готова змінитись. Ніколи з тих пір, як одного разу змінилася повністю, і це було більше ніж півжиття тому. З тих пір багато хто казав мені, що я пішла невірним шляхом і схибила. І що одного разу буде мені "судний день" і я змушена буду розкаятися і змінитися. А я в дуже далекій глибині душі боялася, що це таки станеться: надто вже кардинальними були мої зміни, і надто все життя моє роздилилось на "до" і "після".
Але. Я щаслива, що знову ствердилась в своїй переконаності. Тоді, давно, я не викривила себе, а знайшла і розкопала. Таку справжню, що навіть останні складні роки мене не знищили.
Це велике щастя, просто величезне. Я так за собою скучила. Точніше, скучила за впевненостю, поверненням у свою тілесність, embodiment та злиттям всіх "я".
Те, що зараз у мене море роботи над собою і власним життям - це робота зі збереження цінного, а не з "побудови нормального".
Ну, є, звісно, речі, які я завжди трохи підконтрольовую, бо темні сторони є у всіх. Треба їсти менше солодкого, менше привертати увагу чужих чоловіків, менше заміняти сон кавою, менше викликати суперечки в Інтернеті... Це та сфера усвідомлених недоліків, в якій недосконалість є ознакою життя. Я живу, отже, стежу за всім цим і постійно легенько підтискаю на гальмо.
Я є. Я щаслива. І я не виправлюся