ти...

ти стіна? я в тобі пробиваю вікно
ти вікно? я твої розбиваю шиби
ти кришталь а не скло? а мені все одно –
будь хоч димом хоч дивом хоч птахом хоч рибою
ти чужа? нічия? це не привід для сліз
ти належиш мені хоч би з ким ти не спала
тільки я знаю стежку крізь темний твій ліс
лиш для мене твій погляд як сонячний спалах
ти належиш мені як людині ім'я
ти мене нарекла і врекла й записала
у скрижалях своїх
і наречений я
нареченим твоїм хоч би з ким ти не спала
в цім немає жалю ані кривди нема
я проріжу вікно й перепишу скрижалі
я не сам і ти також не будеш сама
бо на мені твій мед і в мені твоє жало

юрко іздрик