ті ринви, що повні над ранок
Published by Adriasia in the blog Все буде добре!!!. Перегляди: 944
"Я не хочу жити жодного дня. Моє життя ніц не вартує і мені нема для кого жити і хвилі". З цими словами вона поклала трубку і пішла дальше вишукувати що ще у світі є не так. Вона не вміла бачити хороше у тому, що її оточувало, лише пошук вад приносив їй задоволення. Спершу їх пошук, а потім дошкулювання світу і його мешканцям за їхню недосконалість.
"Не дай Бог тобі мати таку дитину як ти мені" Цими слова вона підбадьорювала свою дочку щоденно. Жінко, а чи не ти виховувала цю дитину якій не дай Бог...? "Від тебе навіть батько твій відмовився бо хотів тобою гордитися, а що ти... хіба такими можна...?" - ось вони слова які надихають на щастя і радість, проектують позитивне мислення та спонукують до життя.
Якось так боляче і сумно. Мама не хоче робити операцію яка продовжить їй життя на надцять років. Не хоче бо каже, що нема для кого. Життя не проносить людині радості і вона хоче спокою... Не приносить радості зростання розумної онуки, не приносить радості ніщо. А мені хочеться аби вона ніколи мене не народжувала... Бо відчуваю себе винною... Винною у всьому.
І таки правду казав мій батько... "лібше в він мене на траву..."
Як ж воно болить...
Але ж завтра знову буде лапатий сніг? Правда? Його можна ловити на рукавиці, а ще можна намагатися ловити його ротом, але це вже зовсім інша історія... Правда буде сніг? Лапатий...
You need to be logged in to comment
