Seshat 10 Жовтень 2012
Я коли тему перечитала, то навіть не могла сформулювати стан свого шоку..Моя мама думала їхати в Італію (два рази з різницею в 10 років), то в сім'ї однозначно питання закрилось. Слава Богу, не бідуємо, але мама хотіла чогось кращого. Але то так страшно, коли в Україні ти ГІП, а там ніхто. Страшне слово "Ніхто". І зараз насправді дуже добре видно, що втратили жінки на заробітках. Теперішнє покоління студентів-випускників, у великій кільксті, діти саме тих заробітчан. Що маємо? Здорових хлопців, які живуть на мамині євро, а коли щось треба, то відповідь одна "Мамка дасть". Про те, щоб самому заробити навіть ніхто не задумується!!! Тільки глобальна віра в мамину вину, яка має компенсовавувати виконанням усіх забаганок, бо колись лишила дитину і поїхала..Дякую Богу, що моя мама лишилась вдома...а свекруха - друга мама...