Сумно на серці...

Моя найкраща колєжанка і хресна мама донечки переїжджає жити в інше місто Так складаються обставини. Поважаю її рішення, бо розумію, як це непросто. Пишу ці рядки і реву, як корова. Хоч ми не бачилися часто, але те, що вона жила у Львові було для мене великою підтримкою. Знаю, що пройде час і я звикну до того, що вона приїжджатиме в гості, можливо навіть частіше ніж до того. Але найбільше прошу Бога, щоб послав їй гарного і мудрого чоловіка для подружнього життя, бо вона дуже потребує сімейного затишку і тепла.
Також завжди дякую Богові за дар нашої дружби, бо познайомив нас в особливий спосіб на реколекціях для дівчат за багато-багато кілометрів від Львова.