Ще один запис про них :)

Про них - про немовлят
Всякі різні діти, всякого різного віку - найлюбиміші. Але найбільш швидкоплинний період життя - отой немовлячий. Таке дивовижне, липко-солодке, хитро-молочне, сонячно-тепле... Так щиро, не стидаючись і не ховаючись, любить. Так радісно пищить, коли то дрібне поцьомаєш!
Хлопці сплять в обід, я ляжу коло доці. Нагодую її досхочу, а тоді вона хоче спілкуватись. "Мурахо, - кажу я їй, - Вірусю солодка, дівчиночка мамина". Мурася пищить пошепки - дивовижний звук. Пахне вершками. Очка горять щирим щастям. Я притуляю її до свого обличчя - і вона хапає мою голову лапками, чіпляє і тягне моє волосся, а десь між моїм носом і чолом стукає пташино її крихітне серденько. "Я люблю тебе, Мурах!" - тихо кажу тому круглому животику. Моя смачнюсічка відповідає "ву". У перекладі з мови "Ву!" це означає "я тебе теж", точно вам кажу.
А який у неї погляд! Сто емоцій на хвилину. Сто різних сопінь і майже непомітних рухів носиком.
Щічки теплі, ніжки вовтузяться, пушинки пахнуть...
Ех, є фотоапарат, щоб зафіксувати вигляд. А запах як збережеш на пам'ять? Ніяк, наразі.. хоча.. а нанюхаюсь-но я так, щоб десь аж в серце той запах вдихнути і зберегти там подовше.
Цілодобове свято - це малявки!