Самостійна подорож до Чорногорії - пам'ятка ч.4

http://galakavun.livejournal.com/1509.html

(за посиланням можна побачити додаткову інформацію і фото)

Міста Чорногорії.
Про Герцег-Нові я можу розповісти найбільше. Тому, напевно, варто би було написати окремий пост про це затишне місто. В загальному відпочивається там добре. Цілком тихий населений пункт, але з повним набором атракцій, як то добре обладнані пляжі, ресторани, школи дайвінгу, старе місто, цікаві історичні пам’ятки, старовинні храми, красиві фонтани з питною водою.
Герцег-Нові

Герцег-Нові
Як і багато міст Чорногорії Герцег-Нові зведений біля підніжжя гори. Тому, якщо дивитися з моря, все місто розтяглось не лише вздовж берега, а й від берега вверх по горі. Ми жили, так би мовити на другій лінії, але спуск до набережної і, відповідно, підйом, потребував часу і зусиль. Ті, хто живе біля старого міста, спускаються донизу і підніміються додому, долаючи кам’яні, в деяких місцях досить слизькі сходи.
Долаючи цей шлях вперше, ми зрозуміли, наскільки добре те, що нами була відкинута пропозиція турфірми щодо вілли за двісті метрів від пляжу. З іншого боку, можливо саме в таких щоденних вправах секрет стрункості місцевих жителів?
Біля Герцег-Нові знаходиться декілька курортних містечок: Дженовічі, Зеленіка, Баошичі, Кумбор. Вони чудово підійдуть для пляжного відпочинку. А наявність поблизу культурних й історичних центрів, монастирів, фортець забезпечить вам можливість відвідати незабутні екскурсії.
Ігало, яке теж знаходиться поряд, вважається оздоровчим центром національного значення. Разом з тим, це сучасне місто, на вулицях якого можна побачити клуби, торгові центри, багатоповерхівки.
Рісан, Пераст, Прчань – невеличкі міста на узбережжі Бока-Которської затоки. Всі вони дуже тихі, затишні, мальовничі й чудово облаштовані для відпочинку. При цьому їх історичне і культурне значення також важко переоцінити.
Місто Пераст
Котор – місто контрастів. Сучасність і далеке середньовіччя тут переплітаються, створюючи неймовірну атмосферу міста. Величезні лайнети і стародавні собори, найдорожчі машини, яхти і фортифікаційні споруди навколо міста й високо в горах, сучасні ресторани й площі, вкриті бруківкою. Щось та й вразить допитливого туриста. Пляжний відпочинок, як на мене, можливий хіба що в околицях. Поблизу є цілком курортні Доброта, Люта та інші населені пункти. Але кожен повинен побачити саме це дивакувате місто. Одразу заплануйте жити там, чи екскурсію візьміть чи сідайте на перший ліпший автобус до Котора. Але прикладіть всіх зусиль, аби сюди потрапити.
Площа з ресторанами в Которі

Оборонний рів і мур Котора
В Тіваті, як на мене, не може не сподобатись. Тут є все для відпочинку: затишні кафе, спортивні центри, дайвінг-клуби, боулінг, ботанічний сад. Традиційно влітку та восени проводиться декілька фестивалів і карнавалів. Саме тут знаходиться найкращий в Адріатиці комплекс для яхт Porto Montenegro.
Вода у Бока-Которській затоці дещо тепліша, ніж у відкритому морі, тому багато для кого відпочинок тут здається комфортнішим.
Продовжуючи тему курортних міст не можна не сказати про надзвичайно популярну серед туристів Будву. Настільки популярну, що варто тричі подумати перед тим, як їхати туди. Місто знаходиться на березі моря. В сезон (липень-серпень) там вельми людно, і, говорять, що місця на пляжах потрібно займати до 7 години ранку. Крім того працівники пляжів просто не встигають прибирати за навалою туристів, що призводить до забруднення не лише території, а й акваторії. Проте в архітектурному і природному плані місто дуже цікаве. В місті й околицях багато фортифікаційних споруд, палаців та храмів. Будванська рив’єра вважається одним з найгарніших місць Чорногорії.
Популярна Будва – наразі є цілком туристичним містом. Навряд чи там вийде відчути місцевий колорит. Натомість кількість нічних клубів, фестивалів й розваг для туристів може вас потішити.
Навколо Будви знаходяться не менш цікаві курорти. Так, наприклад, в місті Бечічі знаходиться один з найгарніших і облаштованіших пляжів Чорногорії довжиною майже два кілометри. А от Светі-Стефан можна назвати візитною карткою країни, адже цей острів-готель можна побачити на багатьох листівках. Цей унікальний комплекс вражає не лише дивовижною флорою та старовинною середземноморською архітектурою, а й надзвичайно комфортними умовами проживання туристів.
Через великий попит ціни в Будві й околицях можуть бути дещо вищими, ніж у інших містах.
До досить дешевих і цікавих курортів належить Бар – дуже великий торговий порт. Пряме морське сполучення з Італією забезпечує функціонування багатьох магазинів, салонів та торгових центрів. Неподалік від сучасного міста знаходиться Старий Бар. Якщо ви цікавитесь історією, вам туди. Башти, релігійні установи, міські стіни й укріплення – тут є на що подивитися.
Чула, що на паромі Бар-Барі можна дістатися в Італію без візи (пересування суто територією міста Барі). Якщо це хтось може підтвердити, буду вдячна за інформацію.
А от про місто Сутоморе я знаю лише те, що це передмістя Бара, яке, можливо, більш підходить для пляжного відпочинку, аніж портове місто. Але назви, які говорять самі за себе, надзвичайно мене тішать. Суто море – що вам ще треба?
Про Ульцинь з його пісочним пляжем я вже писала. Це найпівденніше місто країни. Загальна протяжність пісчаних пляжів Ульциня та його околиць – 17 кілометрів. Тут є всі можливості для активного відпочинку. Зокрема, на узбережжі добре розвинутий вінд-серфінг. Має місто й свої історичні пам’ятки, накшталт старовинної цитаделі. Недалеко звідси знаходиться знамените Скадарське озеро.
Цетинє й Подгориця – найважливіші міста Чорногорії. Якщо перше місто виконує роль історичної і культурної столиці, то друге – фактичної столиці й ділового центру країни. Хочете відчути справжній чорногорський колорит – їдьте в Цетинє. Екскурсії туди пропонуються чи не з кожного міста країни. Цікавитесь сучасною Чорногорією – вам в Подгорицю. Столиця Чорногорії має дуже привабливий силует. Тут, між іншим, знаходиться й другий аеропорт країни.
Це, звичайно, далеко не всі міста Чорногорії і далеко не вся інформація про них. Впевнена, що пропустила дуже багато цікавого. Натомість ділюсь тим, що знаю, бачила чи чула сама.
Від’їзд.
Ми поверталися до України в неділю. Добиралися до аеропорту вже звичним шляхом. Щоправда не розрахували, що громадський транспорт у вихідний день ходитиме в три рази рідше. Прочекавши півгодини на зупинці, домовились з таксистом, що, якщо автобусу не буде ще 10 хвилин, поїдемо з ним. Але автобус прийшов, тому послугами таксиста ми так і не скористалися.
Коли переправились на паромі з Каменарі до Лєпєтані, виявилося, що таксистів поблизу пристані немає. Ми попросили працівників парому допомогти нам і викликати таксі. І вже за п’ять хвилин біля нас стояла машина, водій якої за 15 євро довіз нас до аеропорту.