Самостійна подорож до Чорногорії - пам'ятка ч.3

http://galakavun.livejournal.com/1509.html

(за посиланням можна побачити додаткову інформацію і фото)

Харчування.
Ми зеселились в номер і побігли шукати якийсь заклад харчування, аби підкріпитися. Але саме «шукати» довго не довелося. Та сама вулиця Нєгошева ресторанами, піцеріями, кав’ярнями просто встелена.
Одразу напишу про кухню і ціни. Чогось особливого і незвичного в ресторанах на чорногорському узбережжі не подають. На відміну від суворіших центральних й північних районів країни, де кухня більш автентична. Піца, паста, різотто, сендвічі – досить звичні для наших шлунків страви. От ними й ласують в набережних ресторанчиках туристи. Тут варто спробувати місцеве в’ялене м’ясо – пршут. Подають його і в якості інгредієнта, і як окрему страву. Також дуже смакує місцевий сир каймак.
Суп чорногорці називають «чорба». Існує також слово «супа». Супа – щось подібне до бульйону. А чорба – це вже дещо густіше й ситніше. Я в ресторанах бачила телячу, томатну і рибну (вона теж з томатами). Пробувала (а потім і вдома готувала) тільки дві останні. Це надзвичайно смачно.
Порції великі. Ціни цілком помірні. В серпні 2012 року, під кінець сезону ми навіть знаходили комплексні обіди, що складались з супчика, досить величенької печеної або смаженої рибини, гарніру, салату й десерту, за 5 євро. Перекусити на набережній великим шматком піци коштувало 1-2 євро, смачно повечеряти можна, в принципі, на будь-яку суму, залежно від запланованого вами бюджету поїздки. Є в меню ресторанів великі страви з морепродуктів для компанії за сто і більше євро. Та, якщо ви хочете просто повечеряти вдвох на березі моря, і замовите, скажімо, основну страву з креветками чи м’ясом, салат, вино чи пиво, і десерт, то можна вкластися в 20-30 євро. Є, звичайно, і дешевші варіанти. За нашими спостереженнями, якщо офіціант не має здачі, то швидше залишить вам більше, а за чайові буде красно дякувати.
Ціни на продукти в супермаркетах теж не високі. Продається багато чорногорських, сербських, грецьких, італійських продуктів. Дуже смачних, корисних і дешевих. Можна навіть додому прихопити щось накшталт, якісної оригінальної оливкової олії або бальзамічного оцту.
Якщо ви не сидите на дієті, не проходьте повз місцевих «пекар». Тут можна купити будь-яку випічку: хліб різних видів, буреки з сиром або м’ясом, солодкі слойки, пончики, млинці. І все це надзвичайно смачно. Від одного запаху голова обертом йде.
Пляжі.
Згідно із законодавством берегова лінія Чорногорії належить державі. Вона не може бути викуплена, а лише здана в оренду підприємцям. При цьому останні повинні виконувати низку умов, серед яких щоденна чистка і вирівнювання пляжів у курортний сезон, а також піклування про територію взимку. Вхід на пляж завжди має бути вільним, аби кожен, хто бажає, міг безперешкодно підійти до моря. Підприємці мають змогу ставити лежаки лише на 50% пляжа. Половина територія має бути надана тим, хто не має змоги орендувати пляжне обладнання або просто хоче відпочивати на власному коврику. Хоча трапляють і виключення, але вкрай рідко.
Пляжі в Герцег-Нові здебільшого мають за основу бетонну платформу. Така практика дуже розповсюджена в Чорногорії. Бетонні пляжі переважають в більшості міст Бока-Которської затоки, та й на решті території країни їх можна зустріти часто.
Бетонна платформа
Траплялись в Герцег-Нові й пляжі з дрібною галькою. Хоча вони були швидше виключенням.
Спочатку мені бетонні пляжі не дуже припало до душі, але згодом ми звикли до пляжів-платформ, і вони почали здаватися нам більш ніж комфортними. Щоправда, одного дня був шторм і нам довелося піти на залюднений пляж з галькою, адже купатися в таку погоду біля платформ небезпечно, та й наш улюблений пляж шириною в два лежаки час від часу покривався водою.
Оренда лежака коштувала два євро. На деяких пляжах є й дорожчі. Більшість пляжів прив’язані до ресторанів, тому офіціанти можуть принести меню із звичайними, не завищеними, цінами й прийняти ваше замовлення просто на пляжі, і вам не доведеться відриватися від відпочинку. В сусідньому Ігало, про який тут вже йшлося, є пісочні пляжі, як і в багатьох містах. Але вони тільки називаються такими. Насправді ж, зазвичай, пісок там перемежовується з дрібною темною галькою, а то й платформами. Справжній чистенький пісчаний пляж є хіба не в єдиному місті країни та його околицях – Ульцині, що знаходиться на сході країни. Більшість пляжів Чорногорії обладнані переодягальнями та душом.
Екскурсії.
Якщо втомились від пасивного відпочинку, відправляйтесь на екскурсію. Чорногорія – ідеальна країна для допитливих туристів, які бажають отримати яскраві враження. З Герцег-Нові, як і з більшості міст країни можна відправитись на екскурсію неймовірною Бока-Которською затокою, до гігантського каньйону річки Тара, до містичного монастиря в скелі Острог, острова-фортеці Мамула, Скадарського озера, старовинних чорногорських міст, а також в інші країни: наприклад, Хорватію чи Боснію і Герцеговину.
Такі екскурсії можна замовити в місцевих туристичних фірмах або просто на набережних міст (на кожному кроці можна побачити палатки, які займаються оформленням таких екскурсій).
Є також інший варіант – самостійно влаштувати собі невеличку подорож. Для цього можна орендувати авто (на рецепції готелю або в конторах, які можна зустріти мало не на кожному кроці). Або ж варто просто підійти на автостанцію, яка є в кожному місті, й купити квиток на рейсовий автобус до місця, яке вас цікавить.
Автобусом, що курсував вулицями Герцег-Нові, не заходячи на автостанцію, ми їздили в монастир Савіна, що знаходиться на околиці Герцег-Нові, а також в Каменарі (так-так, покататись на паромі). Такі поїздки, зазвичай, досить комфортні й цікаві.
Монастир Савіна
Але, якщо ви хочете відпочити і не думати ні про що, сміливо оформляйте екскурсію в одній з палаток на набережній.
З таких екскурсій ми обрали морську прогулянку Бока-Которською затокою. Коштувала вона 20 євро з людини. Подорож була надто цікавою, аби втискувати її в межі декількох абзаців дововлі загального поста про відпочинок в Чорногорії. Тому знову ж таки напишу лише найважливішу інформацію. Корабель забирав нас в Ігало, але зупинявся і на пристані біля підніжжя фортеці Герцег-Нові.
Фортеця і пристань Герцег-Нові
Зважаючи на те, що сонце в кінці вересня сідало раніше, ніж влітку, екскурсія була скороченою приблизно на годину. Але це анітрохи не завадило в деталях роздивитися величезну частину затоки, гір і міст на її березі. Корабель швартувався біля острова Богородиці на Рифі (там можна було погуляти впродовж години), міста Котор (ми пробули там 3 години), містечка Пераст (сорок хвилин). Решту часу ми відпочивали на кораблі, розглядали неймовірні пейзажі й ландшафти, слухали розповіді гіда, пригощалися ситним смачним обідом, пили вино і спілкувалися.
Бока-Которська затока

Острів Богородиці на рифі
Також на набережній оформили екскурсію в Хорватію – в Дубровник. Тоді Хорватія була безвізовою країною для українців, і здійснити таку поїздку не складало особливих проблем. Час в дорозі до старого міста Дубровника – година з копійками.
Також ми корабликом відправлялись на пляж Жаніц, що вважається одним з найчистіших пляжів країни. Вода там дійсно має неймовірний колір і прозорість. Невеличкі кольорові рибки плавають просто поряд з вами.
Жаніц

Жаніц
Квиток ми заздалегідь не купували, але поцікавились у милої пані з палатки, коли і де можна той кораблик знайти. Якщо я не помиляюсь, вона сказала підійти на десяту ранку до пристані Ігало. Зранку, щоправда, нам довелось трохи зачекати на кораблик. Подорож коштувала 5 євро на людину в обидві сторони. В дорозі ми були хвилин тридцять. Коли ми сходили на берег, наш капітан сказав нам, коли кораблик буде відходити назад, а до того часу ми декілька годин могли спокійно відпочивати, купатися й приймати сонячні ванни.
Пляж Жаніц
Душ на пляжі Жаніц платний, але лежаки безплатні (не знаю, чи це так само в розпал сезону). В затінку оливкового гаю є декілька закладів харчування, а вгорі можна знайти магазин із різними смаколиками.