Розлучення і діти

- Мамо, а що тато не буде з нами жити?
- Ні, сонечко.
- Мамо, чому? Він більше нас не любить?


І крається серце матері. І хочеться терпіти усе, що завгодно, аби не відповідати на такі питання, ледве стримуючи сльози. А може дійсно "заради дитини" не розлучатись?
І хоча не це є темою статті, але оминути цей момент я не змогла.
Жодна дитина не може рости щасливою з нещасливими батьками. І навіть відсутність відкритих сварок між мамою і татом не знімає атмосфери постійного напруження чи байдужості. Так, незручних питань не буде. Але хворобливість, страхи та агресія супроводжуватимуть дитинство. Чи дійсно вартує зберігати видимість шлюбу заради таких наслідків? На мій погляд, вартує зробити все, щоб вилікувати шлюб. А якщо він не виліковується, зробити все можливе, щоб залишити спокійну інтонацію спілкування колишнього подружжя, в першу чергу, на тему дитини.
А тепер до теми статті. Поговоримо про те, як допомогти дітям пережити розлучення батьків. За травматичністю для психіки розлучення вважається другим після втрати близькоі людини. Підготувати дитину до змін та підтримувати іі під час звикання до новоі ситуаціі - завдання для обох батьків.
Підготовка. Розмови мають вестись ще до збирання речей одним з батьків, але після прийняття остаточного рішення.
- Так буває, донечко, що почуття між людьми зникають, ті почуття, які роблять іх подружжям. А жити разом без почуттів - це брехати один одному, що ми - сім'я. Ми не хочемо брехати. Ми будемо жити окремо. Але назавжди залишимось твоіми татом і мамою. І це ніщо не може змінити.
- Почекай, а де буде жити тато?
- В бабці.
- Але ж він завжди возив мене на теніс...
- Він і надалі буде тебе возити. Він завжди буде твоім улюбленим татечком.
В побуті намагайтесь залишити максимально можливе незмінним. О сьомій ми вечеряємо, о дев'ятій лягаємо спати, зранку бігаємо. Краще не починати нове життя з нового аркушу і з іншим стилем життя. Не варто ще більше ускладнювати адаптацію дитини до нових умов.
Звичайно, буває так, що сім'я розпадається неочікувано для одного із подружжя і відповідно для дитини. В цьому випадку з дитиною проводяться роз'яснювальна робота стосовно змін, що вже відбулися.

Спостереження. Дитина реагує на розлучення завжди. Хоча б тому, що деякі правила зміняться, деякі будуть відмінені, з'являться нові традиціі. А от прояви переживання-пристосування можуть бути дуже різні. Це і плачі з будь-якого приводу, і надмірна агресивність, і капризність, і надмірна хворобливість, і втрата інтересів. І немає сенсу долати ці прояви. На них вплинути можна тільки підтримкою і розумінням, що це все - прояви переживань. Переживання буде зменшуватись - і прояви будуть дрібнішати. Отже, спостерігайте за дитиною, а не сваріться з нею.
Пояснення. Вони не потрібні, якщо дитина ще не має трьох років. А якщо дитина старша, то рано чи пізно дитина захоче почути і зрозуміти, що і чому відбулося. Ій буде здаватись, що вона до цього причетна і може чи могла щось змінити. Наприклад, бути чемною, і тато б тоді не шукав іншу сім'ю із дітьми.Тому не варто відкладати пояснення і пояснювати стільки разів, скільки дитина розпитує. В неі має все вкластись в голові. Адже старий світ зруйнований, а новий тільки будується. І першими цеглинками в ньому мають стати розуміння сім'і по-новому. Що ж саме пояснювати? Років до 9 дитина залюбки буде слухати казки, де, наприклад:
+ Котик побіг до іншого подвір'я та й залишився там жити. Кошеня ж тепер гуляло не тільки по свому подвір'ю, але й по сусідньому з котом. І знайомих в нього стало набагато більше.
+ Лицар не міг довго бути із дружиною та сином. Його кликала дорога. Тоді він попрощався з ними. І час від часу повертався розповісти про своі пригоди та побавитись із сином.
+ Широка річка з часом розділилась. А маленький струмочок переживав, звідки ж йому воду брати. Він впадав то в один рукав річки, то в другий. І з часом сам перетворився на широку ріку.
Для дітей віком понад 10 років можна використовувати притчі, проводити аналогіі із сюжетами фільмів.
Застереження. Скільки б не було причин зневажати бувших чоловіка чи дружину, Ваша дитина не повинна приймати в цьому участі. Не критикуйте того, хто вже з вами не живе! Не шантажуйте "бувшого" дитиною! До розчарування у цілісності сім'і не додавайте розчарування у батькові чи матері! Це завелике і шкідливе навантаження на плечі дитини.
Не змішуйте роль дитини із роллю друга, розповідаючи ій подробиці ваших стосунків із бувшим партнером. Навіть якщо ви почуєте у відповідь " мудрі" речі, пошукайте собі співрозмовника із досвідом. Дозвольте дитині залишитись дитиною!
Не приховуйте своіх почуттів, особливо якщо вони збігаються із дитячими. Посумуйте разом, а потім разом випийте какао, і нехай життя продовжується! Поплачте разом, а потім покажіть приклад самозаспокоєння. Малюйте, кидайтесь подушками, танцюйте - давайте можливість вийти надміру емоцій. А власним прикладом продемонструйте, що будь-який настрій є "нормальний", і все владнається.
Якщо ви бачите неадекватну поведінку дитини протягом довшого часу після розлучення батьків, краще порадьтесь із спеціалістом.

Залишилась ще одна порада. Вона може здатись фантастичною для тих, хто зараз гостро переживає розлучення. Тоді просто поверніться до неі пізніше. Отже, Обов'язково шукайте спосіб бути щасливою або щасливим. Тільки у щасливих батьків ростуть щасливі діти!