Прощавай

Прощавай, розійшлися долоні,
Роз’єдналися лінії долі,
Шось стискає свинцево у скронях,
Я сама чи ще в тво́їм полоні?

Я не хочу в тобі відродитись,
Знову мрії отруйні плекати.
Я – сама і в собі хочу жити,
Я не зможу вже далі чекати.

Я згоріла, мов полум’я тьмяне.
Серце – в попіл і крихт не зібрати,
Я не Фенікс, я впала без тями,
Я не зможу все знов розпочати.

Прощавай – так суворо і карно,
Наче вирок злітає з вуст ката,
Почуття – то все тіні безбарвні,
За любов нездійсненну розплата.

Прощавай – розриваю обійми,
Що в тенета сплітали думки.
Я вдихаю слова в себе – «Вільна!»,
Відпускаю тебе навіки́́