Молодші "ведмежатка":)

Час летить, кошенята ростуть. З малесеньких (ці народились зовсім як мишенята - 76 грамів важила Бонні Блу стали пухнастими звірятками. Оченята в них розумні... Заглядають в обличчя, прислухаються до голосу, стараються зрозуміти, що я говорю. Сиджу за комп'ютером, позаду легеньке швидке тупотіння - по дивану біжать крихітні лапки. Потім невагомий дотик в плече - лапочкою торкається, заглядає в очі "Побавимось?". Серце щемить - це тваринка, просто тваринка, але така довірлива та відкрита, як дитинча...
Мені ніколи не набридне це - вночі, чи вдень - хвилювання, очі мами-кішки, що дивляться одночасно і в моє лице і вглиб своєї істоти - а там, в глибині, почалося... Потім сліпі, мокрі, пищать Вже тоді - прекрасні Потім, ще не відкривши очей, відчувши мене, перевертаються на спинку і підставляють під мій палець живіт. І муркочуть. Потім відкривають очі. Та дивуються. "Гуляють" по подушечці, бо по паркету зимно босим лапкам Час іде, і ось ціла команда бігає по цілій квартирі. І прибігає на заклик "Дітки!" Підростають. Знов хвилювання - роз'їжджаються по нових домівках... Як приємно отримувати потім фото та листи від власників... Пусто стає в домі без малечі. Дорослі тварини здебільшого сплять, зрідка приходячи "пообійматись". Тихо... А потім знову округлюються боки мами-кішки і я рахую - троє? п'ятеро? СЕМЕРО???