Мама, тримай мене

Сергійко не хоче стригтись. Давно. Шапки на нього ледь налізають, але загалом він получився якийсь ну такий вже гарненький. Наче мультяшне звірятко: пелехата стріха житньо-золотого волосся, велииикі сірі очі з довжелезними віями, рожеві щічки... джинсики на яскравих підтяжках, зворушливі худенькі ніжки, ще менші у темних колготах. Візьму на ручки - легенький, ціпкий, мов жучок. Обійму - притулиться, носа мені в шию запхає - і сидить тихо.
Уважний, ввічливий. "Дякую", сповнене почуття власної гідності. "До побачення" вже звучить не як "їбацення", а досить наближено до інваріанту.
Ввечері сяде до тата на коліна. "Як в тебе справи? Як на роботі?" Перші рази татко ледь стримував сміх перед початком розмови з Їжачком: ну не віриться, що така дрібна дитина може так розмовляти і ще й так серйозно, та ще і розпочинати розмову. Під настрій Сергійко знайомиться не лише з дітьми, а і з дорослими. Дипломатичний Їжак
Часом після емоційного дня сонечку важко заснути. Капризує, плаче, кричить - а голосочок має огого. І відволікти його не виходить, та я і не дуже стараюсь відволікати. Просто даю йому виплакатись поки я поруч. Нещодавно він сильно плакав і не йшов на ручки, не давав себе гладити. Тоді я поклала руку на край ліжка, а Сергійко гірко плакав, торкаючись чолом кінчиків моїх пальців. Я з усіх сил захотіла, щоб через ті кінчики пальців він відчув всю мою любов до нього. Щоб кожен мій ніготь став такий гарячий, що міг би зігріти моє сонечко. І справді, кінчики пальців запашіли жаром, а Сергійчик посунувся личком мені на руку. Схлипнув, зітхнув - і заповз на ліжко. "Мама, - тихенький солодкий голосочок, - хочу маму". "Мама тут, мама з Їжачком" - кажу йому я - і чіхаю нестрижене волоссячко. "Мама, - знов кличе мене за якийсь час Ї, - мама, тримай мене". Це він так просить, щоб я його обійняла. І я обіймаю такого маленького, такого ріднесенького свого хлопчика. "Тримай міцно". Притискаю його до себе так, що здається, що його серденько десь у мене всередині дрібно стукає. Сергічик бере мою косичку, розслабляється, дихає рівнесенько...

... і ще багатьма шляхами
ми пройдемо крок у крок -
я, твоя їжача мама
й ти, синуся Їжачок...