Лялюся

Два тижні тому ми зустрічали коло пологового скруцьочок, який зробив мене тіткою...Розгублена, щаслива, глибоко збуджена і зворушена. Просто розпирає від суперечливих відчуттів.

Серед купи покривалець заховалось личко,
Тихо щось собі сопе носик-невеличко.
І такі маленькі щічки, дзьобком губенятка,
А вже брівками – у маму, личеньком – у татка.
Так зворушує усеньке: вушко, лобик, пальчик,
І маленький кулачок, що сховавсь в рукавчик...
Ще малесенька-маленька наша мила пташка,
Ще згубитися могла б в кольорових лашках.
Не торкались ще землі дві рожеві ніжки,
Нерозтрачені іще перші ті усмішки.
Пахне той клубочок Небом, ангеляток сміхом,
Пахне теплим молочком мамина утіха.
Всі навколо метушаться, а маляті спиться:
Сниться мами серця стукіт і солодка циця.