Кумедні випадки, дитячі "перли" або діалоги з життя (частина 4)

Трохи "перлів", що назбиролся за два останні місяці.

Серпень 2014 р.:
Бабуся: Софієчка, а тобі тато що, головку на дачі обливав?
Софія: Нє, личко!
Бабуся (жартівливо): От нечемний, як він прийде, то я йому дам по дупці!
Софія: Не треба, бабусю – він більше не буде!

Софія: Бабусю, йдемо гуляти!
Бабуся: Софійко, в мене ноги болять, ти будеш знову бігати по всій площадці, а я за тобою.
Софія: А ти сядеш на лавочку і в тебе не будуть ноги боліти!

Баба, енний раз за день збираючи за дитиною розкидані по всій хаті книжки, напівшепотом вибухає емоціями:
- Заграли вже ті книжки!
Софі, нашорошуючи вуха, підбігає до баби і моментально запитує:
- Шо-шо заграло, бабусю?
Баба, отямившись, миттєво знаходить вихід:
- Музика, Софієчко!

Вересень 2014 р.

Дід, закриваючи двері у кімнату, прощається із Софі:
- Па-па, Софієчко! Спи!
Двері закриваються і дитина із запитанням звертається до мене:
- Мама, а чого дід сказав «Па-па»? Це кажуть, коли прощаються!
Я, в думках погоджуючись із дитиною, відповідаю:
- Так, Софієчко, так кажуть, коли прощаються.
Софія:
- Ну то дід помилився!

Йде вмовляння дитини щодо обіднього сну:
Бабуся: Софійка, йдемо спати, кільки тебе можна чекати і просити, я вже їсти хочу!
Софійка: Ну то йди їж, хто тобі не дає?

Засинаємо, я, як завжди, плету якусь казку-історію із побаченого по телевізору мультика. Коли фантазія починає пробуксовувати і я прошу дитину закрити очка і спати, то у відповідь чую:
- Мамо, ти мені не розьказюй, а давай далі розповідай щось цікаве!

Традиційна робоча обстановка: я сиджу за столом, працюю, Софі сидить поруч на маленькому стільчику за табуреткою, і зосереджено розмальовує кольоровими олівцями товстенну розмальовку із героями мультсеріалу «My little pony». Паралельно розмовляю по телефону. Після завершення розмови на мене находить і я голосно чхаю, при цьому в кінці розтягуючи голосні «іііі!», що досить кумедно виходить. Це змушує Софію відірватися від малювання і по дорослому, із нотками здивування у голосі, запитати:
- Мама, ти шо – півень?

Діалог під час обіду.
Баба (жартома): От ми, Софієчко, зараз поїмо, бульйончику, і наш маленький хлопчик теж поїсть бульйончику, і ми всі підемо спати.
Софі: А ти мене зараз чим, казашками годуєш?

Софія прискіпливо розглядає роздягненого новонародженого братика, якого мама і баба перевдягають у чистий бодік, та, із ноткою здивування та зацікавленості, запитує:
- Мама, а чого в нього дві пісі?

Далі, як завжди, буде...