Кумедні випадки, дитячі "перли" або діалоги з життя (частина 3)

Травнево-липневі записи.

Пізній вечір, всі лягли спати, Софійка, лежачи з бабою, крутиться-крутиться, все ніяк не може заснути. Дитина пішла на горщик, баба вийшла з ним у ванну, і повертаючись назад, застає Софію сидячою серед ліжка.
Баба: Софієчка, чого ти не спиш?
Софія: Бабусю, не тріпай мені нерви!

Софія на балконі разом із бабою спілкується із сусідкою, яка живе поверхом нижче. Сусідка запитує у Софі:
Сусідка: Софійка, а ти коли підеш у садочок?
Софія: Та піду, коли буде світло, а зараз темно, нічка, всі спати лягають!

Червень 2014 р.
Сидить Софі на балконі ввечері із дідом, веде бесіду.
Софія: Діду, а то мій балкончик?
Дід: Так, Софієчка, то твій балкончик.
Софія: Діду, а то моя хата?
Дід: Так, то твоя хата.
Софія гмикає і починає сопіти.
На другий ранок баба починає будити Софійку, на що дитина починає апелювати:
- Йди звідси, то моя хата!

Я: Софія, що ти робиш, йди сюди!
Софія: Мама, ти що не бачиш – я складаю олівчики і я дуже занята!

Діалог на прогулянці із бабусею:
Баба: Діток на подвір’ї нема, бо ти довго чухалась, збиралась, і вони всі пішли додому.
Софі (із винуватим виглядом): Баба, я більше не буду чухатись!

У Дрогобичі на подвір’ї у інших бабусі та дідуся:
Баба Дара: Софія, нащо ти сиплеш старе сухе листя із порохами песику на спину? Може йому це не подобається? Може так не можна:
Софія (анітрохи не знітившись, продовжує свою чорну справу): Песик сказав, що можна!

Липень 2014 р.:
Софі любить мультики про баранчика Шона ще із півторарічного віку, і тепер її фаворитом є серія про овечок і водяного. Вчора, лягаючи спати, окрім переказу змісту цієї серії, Софі, роздумуючи, видала:
- Мама, тобі треба купити водяного.
Я, впавши у ступор, запитую:
- А навіщо, доцю?
- Бо він приносить воду, а ти любиш митися, - логічно висунула думку дитина.

Із мамсько-дитячих спостережень. Помітила, що Софі почала коверкати російські слова, вставляючи їх у речення при розмові, наприклад «Сямтрі» (тобто «Смотри»). Це все наслідок перегляду «Смішариків» після канонічного вечірнього «Баранчика Шона» на «Пікселі». Тому тепер й надалі будемо тестувати «Смерфів» на польській та «Май літтл поні» на англійській ))).

Незважаючи на те, що я постійно наїжджаю на Софію, що вона не хоче пити із склянки, віддаючи перевагу поїльникам, горняткам із трубочками та (о боже) пляшці з чаєм із соскою на ніч, у той час, як воюю за те, аби вона навчилась правильно тримати фломастер та олівець під час малювання і розфарбовування розмальовок (яке, втім, зараз важко назвати розфарбовуванням, так штрихування-мазюкання), позавчора мене дуже вразила одна картина, коли моя дитина з поміж шістьох дітей виявилась єдиною, хто був здатний незворушно досидіти до кінця на лавці, уважно слухаючи чужу тьотю, яка читала казку, не переключаю увагу на сторонні звуки, рухи. Це точно перемога у нашому сімейному виховному процесі. Батьки, змалечку купуйте дітям якісні та хороші книжки замість засилля китайських іграшок, від яких ломляться шафи і які не завжди виховують у дитині добро. Книжка повинна бути у руках дитини із пелюшок – спочатку м’яка, із картинками, а згодом і тверда, із текстом. Читати і пояснювати, читати і обговорювати – це ключові речі, які може робити ввечері після роботи протягом години кожен із батьків. І ще у сім’ї дуже важливим є приклад батьків та родичів, у середовищі якого зростає дитина: звідки вона може зацікавитись книжкою, якщо батьки по кілька років книжку у руки не беруть на її очах? Пригадую, нещодавно соцмережею розшарювалась картинка із текстом: «Не намагайся виховати дитину, краще спробуй спочатку змінити себе» – абсолютно згідна із цією тезою. Бо у мене волосся встає дибки, коли поруч на прогулянках я спостерігаю за 3-4 річними дітьми, які нічим не цікавляться, крім гарного одягу (уявляєте?), модних аксесуарів (сумочок, окулярів) та дорогих іграшок.