Кумедні випадки, дитячі "перли" або діалоги з життя (частина 1)

Після укладення Софіїного мовного словника, настав час документування побутових ситуацій, зв"язаних із дорослішанням, навчанням, пізнанням усього нового моєї доньки. Інколи за усіма ситуаціями не встигаєш, однак "перли" як правило, запам"ятовуються і тут же по жіночій лінії поширюються по усій родині.

Правда, є одна перманентна традиція, що повторюється щовечора вже на протязі останніх року-півтора. Це вкладання ввечері спати. Щовечора, коли стрілки годинника перевалюють за 20-ту годину, у мене починається мандраж: я із острахом думаю, якби то перетерпіти і пережити наступні 1,5-2 години до сну, так як протягом цього часу у квартирі відбувається лайтова версія армагеддону – Софія носиться по квартирі, як навіжена, розкидає всі доступні і недоступні на той момент для неї іграшки, книжки, дитячу посудку і все, що потрапляє у її поле зору, супроводжуючи свої дії вигуками. Баба із дідом тупо відморожуються, ховаючись від таких звукових атак то на кухні, то у ванній – мовляв, твоя дитина, от і розбирайся із нею сама. А я шо, можу її спинити? Теоретично так, а на практиці чомусь завжди виходить так, що, зупинившись на кілька секунд, і сяк-так вислухавши мої до неї зауваження, Софія повертається і починає робити те саме, що й робила раніше. Ми з цим миримося і щоразу намагаємося її чимось відволікти.

Із побуту.
Зранку будимо Софію. Починаємо ще з коридору:
- Софієчка, лялечка, вставай!
У відповідь чуємо нервове шурхотіння. Мовчок.
Ми не вгаваємо:
- Софійка, ляля, вставай!
Заходимо до кімнати і бачимо: Софія лежить, накрившись із головою і видає з-під ковдри:
- Лялі німа, ляля пійсля в мазязін купити булю! І сіба!

Софі вчить цифри. Найбільше уваги дістається цифрі 7 – вона у неї найулюбленіша ще від початку весни, коли дід часто брав її на руки і йшов перевіряти до вікна у спальні температуру повітря «за бортом», тобто надворі. Зазвичай було десь плюс-мінус 5-7 градусів і дід часто повторював:
- Софійка, скільки градусів? Сім, правда?
Згодом вона вже й сама почала на запитання скільки градусів відповідати: «Сім». Звідси й почалося.

Приміром, свариться баба з нею за непослух:
Баба: Софійка, скільки разів тобі треба повторювати?
Софія: Сім!

Баба, перевіряючи «знання» Софі, питає: «Скільки тобі рочків?»
Софія відповідає: «Сім!»

Рахує вона теж зараз нетипово: «Адін, два, сім!!!» (станом на 1,9-2 роки).

Іноді моя дитина заганяє мене у ступор та породжує у сторонніх людей думки, що її батьки не зовсім, гм, адекватні люди.
Діалог на вулиці. Мій однокласник запитує мою Софію: «Як тебе звати?»
Софія: «Сесія…»
Однокласник: «А як звати твою маму?»
Софія: «Юя…»
Наступне закономірне питання: «А як звати твого тата?»
Софія хитро видає, примружуючи очі: «Малта» (себто «Марта»).
Блін, ну такий період у дитини, що вона обирає собі улюблені імена і ними називає всіх підряд. Однак, зважаючи на те, що Софію з татом люди дуже рідко бачать, можна собі уявити, як поповзли вгору брови мого однокласника, коли він почув таке. Словом, зробила дитина з мами лесбіянку ))))).

Ще із чисто мамського.
Сидить Софія на горщику, задоволена, бавиться. Баба намагається її підняти:
- Дитинко, злазь звідти – там, певно, казашки вже плавають!
Софія – задоволено і щасливо відповідає:
- Какашкі взє там плавають як зольота їбка!

Тато каже доці:
- Софі, побався сама – тато трошки попрацює.
Софія здивовано і розгублено гне свою лінію:
- Тато, я не мозю сама бавитися!

Далі буде...