Коротко про гомеопатію

Гомеопатія — терапевтичний метод лікування, розроблений великим німецьким лікарем і вченим Самуїлом Ганеманом (1755-1843). В основі гомеопатії лежить принцип подібності — речовина, що здатна в великих дозах викликати визначені симптоми в організмі, в малих дозах здатна подібні симптоми лікувати, тобто подібне лікується подібним (similia similibus curantur). Наприклад, відомо, що при отруєнні ртуттю пошкоджуються нирки. Отже, якщо візьмемо цю ртуть в малих дозах, то вона здатна лікувати такі хвороби нирок, які проявляються подібними з отруєнням ртуттю симптомами. Само слово "гомеопатія", запропоноване Ганеманом, означає "подібне хворобі". Пануюча медична система, що спирається на принцип - протилежне лікується протилежним (contraria contraribus curantur), була названа ним аллопатією ("протилежне хворобі").
Іншими законами гомеопатіїї є: закон малих (мінімальных) доз, закон випробування (прувінга) речовин на здорових добровольцях, закон використання одного лікувального препарату, закон динамізації, а також теорія міазмів.
Теорія гомеопатії в деталях викладається в фундаментальних працях Ганемана "Органон лікарського мистецтва" (1-е видання в 1810 г., 6-е — в 1920 г.) и "Хронічні хвороби" (1-е вид. в 1828, 5-е — в 1838 г.), обов'язкових для вивчення у всіх гомеопатических школах і колледжах. Фармакологічна база гомеопатії базується на ганемановскому "Чистому лікознавстві" (1811-1819), багатократно доповненим його учнями і послідовниками.