​Якщо дитині “вже” дев'ять, а вона боїться темряви, зубного лікаря та уколів?

​Дитячі страхи... Здавалося б, коли, як не у дитинстві, боятись, лякатись, переживати. Адже навколо стільки невідомого та незрозумілого. Коли малюкові 3 чи 5 років, ми це розуміємо: чекаємо, поки пройде, або заспокоюємо. А якщо хлопцеві 8 років, а він боїться йти до лікаря? А якщо вже 9, а він, прокинувшись у темній кімнаті, плаче і кличе батьків, засинає тільки з увімкненим світлом? Що робити з такими страхами? Чи тільки спеціаліст (психолог) може допомогти? Що можуть зробити батьки?
​Я хочу порекомендувати вам два способи допомоги власній дитині, які у моїй практиці спрацювали вже багато разів.
​
​Перше, що дитина має усвідомити – страхом можна керувати так само, як, наприклад, сумом. Адже можна себе розвеселити, коли ти сумний? Тобто ти сам вирішуєш, дати страхові право керувати твоїм настроєм чи ні. Ви можете поговорити з дитиною, що кожна емоція є потрібною, у кожної своя роль. Спитайте, для чого нам радість? А сум? А злість для чого? Згадайте ситуації, в яких вони корисні. А коли корисний страх? Чи можна без нього обійтись? Ні, адже він попереджає нас про небезпеку. Він не дозволить нам скакати в річку, глибину якої ми не знаємо. Він не дозволить нам йти вночі у темний ліс, де ми не бачимо стежки і можемо заблукати. Він попередить нас, що посуд на плиті може бути гарячим і обпекти нам пальці. За це страхові красно дякуємо, до розумних порад прислухаючись і надалі. Але тільки розум наш вирішує, до яких порад прислухатись. І якщо страх починає керувати, це для нас знак, що потрібно розум визволяти. Вочевидь, він у полоні. Нехай ваша розмова перетворюється у спільне складання казкової історії. Нехай дитина пофантазує, як виглядає Розум і як виглядає Страх, як потрапив у полон Розум і як усім емоціям не подобається, що Страх став керувати. Спитайте, як тепер визволити Розум, продовжуйте казкову історію до щасливого фіналу – Розум знову головний, а Страх на своєму місці охоронця – попереджає про реальну небезпеку.
​А ще спитайте себе: як ви долаєте страх та паніку? Адже і вас можна налякати! Ви боїтесь переходити через річку по старенькому місточку, який хитається від вітру? Коли ви йдете до лікаря дізнаватись результати серйозних аналізів, ви відчуваєте хвилювання, змішане зі страхом? Повірте, саме так боїться ваша дитина. Хоча причини для здаються нам не серйозними. І часто буває, що вміння себе опановувати достатньо, аби подолати страх. Отже, як приборкуєте страх ви? Глибоко дихаєте? Відволікаєтесь від предмета страху приємними спогадами? Телефонуєтете подрузі, яка вміє вас заспокоювати? Подумайте зараз про це. Тоді ви зможете поділитись своїм знанням із дитиною, коли це буде їй необхідно. Не забувайте, що ви вже маєте досвід успішної боротьби зі страхом, а ваша дитина ще, можливо, ні.
​Порівняйте нижченаведені діалоги.
- Мамо, я не хочу до лікаря. Я – здоровий!
- А зубчик в кого болить?
- Вже не болить. Я не піду до лікаря.
 Чого ти боїшся? Лікар зробить укол, і ти нічого не відчуватимеш.
 Я не піду-у-у-у до лікаря-а-а-а!
 Сину, ти вже в другому класі, а поводиш себе, як маленька дитина. Тобі не соромно?
 (з плачем) Не піду! Не піду! Не піду!

Інший діалог:
- Мамо, я не хочу до лікаря. Я – здоровий!
- В тебе болить зуб. І ти не хочеш йти до лікаря.
 Вже не болить. Я не піду до лікаря.
 Я бачу, ти не хочеш...
 Не хочу!
 Я також завжди хвилююсь, коли йду до стоматолога. Але ще більше я боюсь зубного болю, якщо вчасно зубчики не лікувати. Тому перед тим, як заходити в кабінет, я починаю глибоко дихати і рахувати, скільки разів я вдихнула.
 А що далі?
 Коли я нараховую до 23, то відчуваю себе такою сміливою, що, здається, можу ще й поділитись тою сміливістю.


На вашу думку, який діалог допоміг дитині справитись із страхом?

Наостанок, як завжди, пропоную вам казку, яка допоможе вашому школярикові навчитись долати страх. Вам залишається тільки змінити деталі відповідно до особливостей вашої сім'ї.

Нехай діти ростуть щасливими!

Казка про те, як Сашко страх подолав

​В одному казковому королівстві жив хлопець Сашко. Він дуже любив займатись спортом. А ще дужче любив солодке. У нього була сім'я і друзі. Всі любили його за веселий та добрий характер. Але ніхто не знав, що Сашко має таємницю.
​Одного разу Сашко отримав завдання пройти через темний ліс. Він ще там ніколи не був, тому дуже злякався. Спочатку він вирішив відмовитись від завдання. Але потім зрозумів, що тоді усі дізнаються його маленьку таємницю. Так, наш герой іноді боявся. Деколи він боявся так сильно, що не міг пересувати ноги і говорити. Він дуже не хотів, щоб про це хоч хтось дізнався. Адже він був хлопцем і мріяв вирости мужнім сильним чоловіком.
- Що ж робити? – від цих думок Сашко не міг заснути, – Завтра йти через ліс, а я боюсь навіть зазирнути туди.
​Хлопчик то плакав, то заспокоювався. Аж раптом відчув, як хтось гладить його по голові. Він відкрив очі і побачив справжнісінького Чарівника. Той виглядав саме так, як його малюють в усіх книжках із казками.
- Ой, – здивувався Сашко.
 Ні, мене звуть Ар, – лагідно посміхнувся гість.
 Добрий вечір, пане Аре, – наш герой згадав усі правила ввічливості.
 Доброго вечора і тобі. Хоча вже радше ніч, а ти чомусь не спиш... Що сталось, друже?
 Я боюсь, – заплакав Сашко.
 Ну-ну, а що ж тебе так лякає?
 Мені треба завтра перейти ліс, а я не зможу. Страх мені не дасть. І мама буде просити і сваритись, а друзі взагалі перестануть зі мною дружити.
 О, мені розповідали, що Страх знахабнів і лізе всіма керувати, а я не вірив.
Сашко здивовано мовчав.
 Так-так, – продовжував Ар, – насправді, Страх не має жодного права вказувати, що кому робити. Я його поставив служити людству з іншими обов'язками.
 Служити Людству? Страх?
 Звичайно. А як інакше вберегти всі живі істоти від глибокої води, високих скель, гарячого вогню? Не було б Страху, хто б попереджав усіх про небезпеку?
 Справді, я ніколи про це не думав, – Ар точно з'явився тут, щоб його дивувати.
 Страх виховує в нас обережність, ми починаємо думати наперед, а чи не зробимо ми собі боляче, якщо доторкнемося до голки. Як бачиш, моя ідея поселити на цих землях Страх була мудрою. Але на те, що Страх захоче керувати, я не розраховував...
 Що ж тепер робити? Мудрий Аре, ти знаєш?
 Знаю, хоча сам я не впораюсь. Мені потрібний помічник. Ну як – допоможеш?
 Я? Але я...
 Страх за тебе промовляє, а якщо його не слухати? Допоможеш?
 Так, – не дуже впевнено відповів Сашко.
 От і добре. Слухай. Завтра Страх буде знову впливати на тебе. Але я точно знаю, що найбільше за все він не любить, коли міцно затискають кулаки. В цей час Страху ніби немає чим дихати. І він починає втікати. Ще потрібно самому почати дихати глибоко і повільно. Коли дихаєш глибоко, твої легені збільшуються, місця всередині стає менше, і ти сам витискаєш Страх із себе. Побачиш, Страху твої вибрики точно не сподобаються.
 Я обов'язково так робитиму, – гаряче промовив Сашко.
 Добре, – посміхнувся Чарівник, – я тобі вірю. А зараз лягай спати, завтра тобі знадобляться сили, щоб затиснути кулаки.
 На добраніч, – прошепотів Сашко, засинаючи.
​А зранку він стояв біля лісу в оточенні друзів і намагався приховати, що в нього тремтять коліна та руки. Коли прийшов час заходити в ліс, Сашко спочатку розгубився і очі його наповнились сльозами. Аж раптом він згадав нічного гостя і міцно затиснув кулаки. Він стискав їх настільки міцно, що якби хтось вклав йому в руки апельсин, Сашко точно вичавив би з нього сік. “Треба дихати”, – згадав хлопець. Він почав глибоко дихати і зосередився тільки на звуках свого повільного дихання.
“Вперед”, – почув він і пішов. Треба було ламати гілки, перелазити, згинатися, повзти та стрибати. Іноді не було видно верхівок дерев, а іноді Сашко йшов чудовими галявинами, де міг напитись чистої джерельної водички. “Як гарно”, – думав він дорогою, –“ а я хотів послухатись якогось Страху. Ні, вибачай, але більше я тобі не дозволю командувати. Від порад твоїх я не відмовляюсь, буду тобі дякувати, але командую тут я!”.
​Сашко виконав завдання і підтвердив своє звання “Сміливця Королівства”.
Увечері він розповів усе мамі. Мама була щаслива. “Я так пишаюсь тобою”, – сказала вона і продовжила, - “Коли мені буває страшно, я __________________(тут опишіть власний спосіб боротьби зі страхом). А відтепер я знатиму ще один чудовий спосіб позбавитись від нахабного Страху.”
​Мама обійняла сина і цілий вечір розпитувала про ліс, а ще розказувала цікаві історії зі свого дитинства.


Олена Петрушкевич,
казкотерапевт