Як то погано...

Як то погано, коли чоловік тебе не розуміє... не хоче розуміти... бо знає тільки своє... бо розуміє тільки себе... і слухає себе...
і з того питання, до самої себе: "Люд, чого Ти чекаєш?" Адже для себе все вирішила... давно... але чекаєш... може краще вже новий рік зустріти самій і зробити крок в самостійне життя, важке, самотнє, але залежати, надіятись лише на себе... і тоді ніхто не буде надзвонювати 20 раз на день з питання "Де ти? В кабінеті? Сама?", не буде мучити морально... адже мені так цього хочеться, нічого, викрутишся...
Відповідь: "Мені страшно", а не потрібно боятися, потрібно іти... іти далі... у своє майбутнє... де буде кохання і радість від зустрічі з коханим... де буде кохання, взаєморозуміння і цінування один одного... Це багато? Мені здається що це мало, але мені тільки це і потрібне...
бо зараз пустка...
Кохання моє, чого я від Тебе відвернулася? а зараз жалію... але Тобі вже це не потрібно і мені ще болячіше від цього, усвідомлення того, що тоді я була тобі потрібна, а зараз НІ...
Розпач, плач, розтоптаність - ось що я тепер...
і цей комок у горлі стоїть...

Слухаю:Тіна Кароль - Ніжно, Я зацелую тебя