Я тут чужа

Чужi: й земля, i небо тут, i люди,
Життя давно, як божевiльне, блудить
По манiвцях заплутаних дорiг.
Десь кревний край кона в останнiй муцi,
Дикун над ним заносить ятаган,
А вiн скажений бiль терпить, як Муцiй,
I крапле кров росою з чорних ран.
Чому ж я тут? Куди ж iще заблудить
Безглузда путь i хто остереже?
Чужа земля, чужi похмурi люди —
Й саме життя, здається, вже чуже.