І знову до транспортної теми

і так і ні, справа виховання і совісті, по перше, по друге ситуації. Просто я не люблю отого, міг би встати і т.д. Є різні ситуації, молоді люди теж можуть бути не дуже здорові.Сумніваюся звичайно, що всі ті, хто там сидів, мають проблеми зі здоров"ям, але такий факт є.
Можу сказати про себе особисто, вагітність, перший триместр, живота не видно, але стояти реально важче, ніж потім на пізніх термінах, то де гарантія, що хтось не скаже, о молода можеш встати. І друге, попередній раз, вже при такому величенькому животику, якраз пани за 60 не дуже спішили встати, поступитися місцем, швидше жіночки середнього віку.

Це вічна тема "аби поговорити" ні про що. Якщо я бачу вагітну жінку, жінку з маленькою дитиною, дуже стареньку бабусю, то прошу звільнити для них місце. Завжди знаходиться хтось, в кого совість ще не дуже глибоко спить. Але я не звертаюся до когось конкретно, бо не знаю обставин людини. А стояти і злитися на молодих людей не буду, бо мій душевний спокій для мене важливий.

Ок, я от така неправильна і нелогічна, критикую інших і те де, всі молоді чоловіки/хлопці у нас хворіші за пенсіонерів і всі поголовно панянки вагітні. Люди, ранок!!! І старший чоловік!!! От реально я не розумію - хіба до такого вже стало байдуже??? Мене злить така от релігія всетотального ігнору, всетотальної лояльності. Всім до всього байдуже, всі налаштовані на хвилю " А якщо..." Нема " а якщо", є пів автобуса лінтюхів і егоїстів, яким начхати на те, що, можливо, в іншому автобусі, інші люди, але теж ігнорять їх бабусь і дідусів.І які не розіміють того, що самі так само стануть старшими, і їм так само не вступатимуть місце. Є покоління закоренілих егоїстів, яких ми, до речі, виховуємо отими "Та посидь, дитинко, тобі ж тяжче стояти" і іншими "лояльними" вчинками.

РадіоТатка, ну вам же правильно написала Havronia -- "прошу звільнити місце". Чому ви цього не сказали? Ви, виходить, стали таким же співучасником байдужості і егоїзму.
Я в маршрутках так командую!))) Я і кишенькових злодіїв присоромлювала і змушувала вийти із маршрутки (і ніхто за мене не заступився, хоча лізли не в мою сумку. І мені було сумно від байдужості і страху людей, але мені хоч перед собою не соромно, що я не сховала очі і міцніше до себе сумку не притисла). А як бачу вагітну, чи старшу жінку, чи дитину -- то відразу прошу місце звільтнити. Причому, як написано вище -- не когось конкретного, а всіх.

п.с. Я така захисниця всіх, а із собою ради не даю: інколи заходиш у ттранспорт із дитиною у візку і ніхто не допоможе, сама запихаєшся, а сказати: "допоможіть мені" чомусь язик не повертається.

Але тут відразу додам, що є дуже багато людей, які допомагають візок заносити, навіть із іншого кінця салонеу прибігають

Кандя, в більшосі випадків я теж так роблю. Не мовчу. Питаю чоловіків, чи вони всі вагітні, чи через одного. Але питання не в тому, чому я не зігнала когось. Питання в тому - чому пів автобуса народу не додумались до цього самі????Хоча гріх буде казати, що завжди так. Спостерігаю і те, як вступають місця зовсім юні хлопченята - років 12-13, а він підскакує:" Сідайте, будь ласка" як встають чоловіки, жінки, як ота повага є! Як каляски допомагають заносити... Але ж зворотній бік присутній,на жаль. А шкода.

П.с. І ще про мовчання. Вчора їхала додому, сиділа біля водія. І коли він почав бурчати на тему того, що пенсіонери не платять, а мали би платити і що йому каву на ринку безкоштовно не продали,то чого він має безкоштовно пільговиків возити, - я не змовчала. Почала з ним сперечатись. На півдорозі помітила - народ в автобусі мовчить. Слухає нашу перепалку, хоч ми не кричали, просто говорили. І ніхто ні слова не вставив. Але це вже тема для іншого посту

Та ні, тут є звичайно логіка, і ця проблема в суспільстві існує, але моя особиста думка, що не потрібно шукати в цьому винних. Якщо вже так задатись ціллю шукати винних - то хіби ці хлопці винні, що їх так виховали? І ще, на чому концентруєшся, те і помічаєш. Я по собі знаю, якщо йдеш в поганому настрої, то і на дорозі одні какахи, і люди якісь всі странні, і бомж на кожному кроці,і в транспорті ні за що получиш від якоїсь злої тьотки. Ти ніби йдеш такий "все погано" і ти в це віриш і ти це знаходиш. Погодьтесь, що коли ви кажете, слова "всі, всетотальний ігнор, всім до всього байдуже", то це дещо несправедливо. Бо я таки часто бачу як люди поступаються старшим людям і бабусям і дідусям - і сама так роблю. Я дуже-дуже раджу вам прочитати книжку Ліз Бурбо "5 травм, які заважають бути собою" зверніть увагу на розділ, травма ригідного. (я сама вживаю такі слова, тому і звернула увагу. Деколи кажу чоловікові "Ти вічно граєш як не в го так в шахи, ти завжди те і те, ти ніколи..." Але це неправда, і це несправедливо по відношенню до нього).

Хотіла трошки розказати про книжку. Книжка про маски, які ми одягаємо. Одягаємо ми їх через те, що отримали травму у дитинстві. Травмою в книзі мається на увазі, щось що дуже вплинуло в дитинстві і стало частиною людини і диктує вчинки і тій чи іншій ситуації. Тобто виникає певний стереотипний спосіб дій. Наприклад травма несправделивості призводить до того, що людина одягає маску ригідного. Книжка справді дуже цікава і я її раджу усім, хто хоче розібратись в стосунках з батьками і т д і взагалі усім хто цікавиться психологією. І що важливо, що поки ми не залікуємо свою травму - ми будемо наносити її своїм дітям, чим я на жаль і займаюсь ((

От не змогла пройти мимо і таки вставлю своїх 5 копійок в улюблену мною транспортну тему.
І відповім на ваше питання: саме так, то є справа совісті, виховання кожної окремої людини. І, вибачте, не вам вирішувати кого взяти "за вушко і підняти з місця". То не песики, а живі люди. В транспорті є спеціально відведені місця для пенсіонерів, інвалідів, пасажирів з дітьми і т.д. Зрештою, коли людині важко стояти, вона може сама попросити (зауважте попросити, а не накричати), уступити їй місце. В кожного свої обставини в житті. Хтось може уступити місце, а хтось ні, хтось помітив вагітну, а хтось ні.
І ще одне, риторичне вже, бо на ту тему вже анекдоти пишуть. Ранок. Всі їдуть на роботу. Половина пасажирів пенсіонери. От треба в час пік їхати на привокзальний?! Розберуть до 10-ї години все... Наболіло, бо щодня 1,5 години в маршрутках. І практично щодня одне й те саме.

Гм...після таких дискусій я ще більше хочу власну машинуЯ маю щастя, що рідко їжджу в час пік у маршрутках, тому певно маю ціліші нерви. Але коли таки випадає мені таке "щастя" то справжній стрес...Не дивно, що ті водії такі псіховані, а пасажири ще більше, хоча культуру поведінки ніхто не відміняв...Таке враження, що їдеш не в маршрутці, а в звіринці

я от теж думаю, що казати хто має вставати і поступатися місцем - то не сильно правильно. можна попросити, але без тиску і звинувачень (типу ти такий поганий, бо ти сидиш). в кожного можуть бути свої проблеми, зі здоров'ям, чи просто. і тим більше зранку, коли тільки їдеш на роботу (хочеться приїхати і почувати себе добре, а не вже змученою від дороги) і буває, коли старші бабці, чи мами з дітьми пхаються у повну маршрутку, значить надіються, що їм поступляться місцем, чи як?
то звісно все залежить від виховання, від совісті, і від того наскільки та бабця чи дідусь не можуть стояти.
я пам'ятаю якось їхала в тролейбусі, і читала книжку, то не бачила хто там стоїть чи ні, бо тролейбус був не сильно повний. і от один дід як вчепився до мене, й такими фразами почав кидатися, що мені після того, вже навіть коли були вільні місця, не хотілося сідати от просто справді деколи вибирають такі бабці-діди свою жертву і звинувачують її, і її батьків цілу дорогу, навіть коли вже сидять.
а починати загальну сварку в автобусі теж не варто. то і собі настрій модна зіпсувати і іншим, а то ж все таки дорога.
буває звісно, що з нашими водіями хочеться сваритися, за те як вони їздять, як поводяться і таке інше. але якщо вже робити водію зауваження, то особисто, і не надіятися, що підтримає решта пасажирів. можливо решта пасажирів не так байдужа, як просто не на хвилі злості, нервів і сварок, і не хоче у це влазити. якби було шось серйозне, то думаю, що знайшлися би ті, хто захистили. а якщо водій бурчить собі під ніс шось, то хай бурчить. то ж вони часто собі бурчать, якби так з кожним сваритися, то сил би точно у всіх не вистачило
висновок - треба бути добрішими, не осуджувати інших за їх дії, якщо не знаєш чому вони так роблять, і старатися свої негативні емоції залишати поза увагою інших.
хоча в мене це теж не завжди получається, бо говорити легко, а на ділі не все так

Нууу, дівчата, значить виходить, що пів хворих і немічних людей віком до сороківки їхало в автобусі? І що поступатись місцем старшим людям не так вже й важливо, бо у кожного свої болячки? Воно то так, але кого більше та болячка болить - старшу людину чи підлітка? А от про то, що їздять пенсіонери в час-пік - то болюча тема, але інша. А зараз тема про виховання і потребу чи відсутність такої поступатись місцем старшим людям.

Але я так бачу, що кожна із тих,хто прокоментував мій допис, прочитав тут щось своє. І про себе теж.;-)

До речі, із водієм я не сварилась ,а сперечалась. Це різні речі. І я навіть не надіялась, що хтось підтримає чи заперечить. Про мовчанку - це так, цікаве спостереження про хату скраю. Хай хтось захищає, а я помовчу))

Це дуже риторичне питання, хто кому і коли має вступитись місцем. Говорити можна довго. Та й ми не винні що у нас транспорт мега комфортний і просто "все для людей".
Роскажу історію, яка трапилась зі мною сьогодні і де мені пояснили що моя культура може поставити людей у незручне становище. Їхала в автобусі (тут переповнений автобус то дуже велика рідкість, але сьогодні це все ж таки сталось!), от місця для старших людей зайняті (в Україні я ніколи не звертала увагу на такі "спец місця")

туди ніхто ні за яких обставин не сідає, там мають право сидіти лише люди старшого віку, навіть якщо у автобусі всі місця зайняті, а там вільно - туди хіба туристи можуть сісти і якщо буде їхати корінний житель він обов'язково дасть зауваження(я просто живу у маленькому австрійському містечку)

, заходить старша жіночка (старша років 80 напевно), вона спокійно проходить по салону і стає на площадці, я не витримала, уступила їй місце,оскільки я не знаю мови пробую жестами поясни що я від неї хочу. На мене пів автобуса дивився круглими очима, а та жіночка сказала що я напевно з Росії (там була довга лекція, але я крім Росія нічого не зрозуміла). Потім мені на роботі пояснили, що я ту жіночку ще й присоромила і тут не прийнято вступати місце, якщо та жіночка б хотіла сісти, то їй треба було просто почекати наступного автобуса (жіночка так і не сіла на моє місце, ми стояли 2-оє).

Ну і ще одна історія, правда вже зі Львова. Їхала я в 3А, і тут заходить старесенький дідусь з різними орденами (ну такий що от-от розсипеться), звісно я встала...Такої реакція я навіть не чекала, дідусь мені вичитав лекцію, що то все добре що я ввічлива і т.п., але треба мати свою гордість, я майбутня мама, мені треба сидіти, бо я майбутнє, а він...вже його дні доходять кінців, а тим що я встала то я його щей принизила. Він за часів війни до Берліна пішки дійшов, а тут якась дівчина (цвіт нації) йому місце у маршрутці буде уступати, та де таке видано, та то встид і позор йому і він мене чуть не сило всадив на моє місце!

Особисто в мене яке ставлення до того, якщо бачу і маю можливість - уступаю місце, якщо ні...ну то можна спокійно попросити місце, думаю корона з голови не впаде. Я один раз одну жіночку ненароком обідила...Думала що вагітна, а виявилось просто з великим животом...

Для мене взагалі дивно коли люди обсуджують когось, ну от для чого воно Вам. Яка користь, що за спиною когось будете обговорювати?Вам стане легше? А воно щось змінить...Краще діяти, а не філософствувати!

В мене також таке питання...Правда навіщо в 6 40 кудись їхати? ЩЕ навіть нічого не відкрито в цей час! Куди в таку рань їхати...А найбільше злить, коли їдеш з валізами, то ті валізи треба обов'язково обкопати і кудись сунутись, бо там дальше є якась ВІП-ложа...От напівпорожній тролейбус, заходить декілька бабусь і починається шукання хороші місця, не можна спокійно сісти? Ні, навіщо...Треба ще побурчати що понаставляла, вони пройти не можуть (по-перше пройти можна було нормально, бо в мене валіза не займає півсалону, по-друге не обов'язково треба було пхатись в мою сторону).
А ще моє найулюбленіше - то їхати поїздом, в якому їдуть торгаші...Я також погана протівна ніколи їм не помагаю, а знаєте скільки прокльонів в мою сторону, бо я бабусі сумку зняти не поможу? Ото треба чути...Але перепрошу, я півмішка картоплі чи 20 літрів молока підняти фізично не можу! Але я ж погана, бо не помагаю...Або як спішу, хочу вискочити(саме вискочити, я без сумки, без нічого і в кросівках) перша(на роботі маю бути вже)...та яке...Не дай бог та бабулька вийде друга...Та вона певно ноги переламає!

Ну і я не стрималась, хоч рідко встрягаю в теми-суперечки. Молодий - не значить апріорі, що здоровий, і кожного своя болячка болить найбільше. Якщо я можу, я завжди поступаюся місцем старшим, вагітним, жінкам з дітками. Але іноді після 10-12 годин на роботі в мене так болить хребет, або загалом змучена, що якщо є можливість сісти, то за щастя, і я вже не встану. Або під час КД, які в мене дуже болісні. Пригадую, на третьому курсі мала важку операцію, сильну крововтрату і мені було настільки зле, що якщо нахилялася взутись, розгиналася і могла втратити свідомість. Після виписки з стаціонару треба було ще деякий час їздити на огляди на Топольну, а жила я біля Податкової. Зі мною постійно їздив хтось з друзів, і якщо звільнілося місце, я сідала, а вони обступали мене, щоб ніхто не чіплявся і не піднімав - молода, здорова, розсілася. Таксі я собі тоді дозволити не могла. Хіба чіпляти на лоба табличку "Я після операції, не кантувати!". Мій колишній чоловік має діабет, і коли в нього скаче цукор... (ну хто того не мав, той не знає, і дай Бог не знати), я могла його посадити, а сама стояла, і пофіг, що би про нього думали чи говорили. Хоч з вигляду в житті не скажеш, що має таку проблему, молодий-здоровий.
Загалом, якщо я можу поступитись місцем - зроблю це або без прохання, або на прохання, якщо воно не хамсько-вимагальне. І дотримуюсь думки, що ніхто нікому, в т.ч. і мені, нічого не винен і не зобов"язаний, за винятком сімейних обов'язків та того, що регулюється законом або посадовою інструкцією на роботі.
Все написане - виключно моє ІМХО, на істину в останній інстанції не претендую.

думаю такі ситуації легко вирішуються проханням, ввічливо попросити когось встати нічого не коштує і зазвичай хтось дає місце. Одного разу "бабця" яка мене звалила з ніг, бо так бігла до автобуса, потім всередині стала різко хворою і немічною і їй конче треба було моє місце, сусіднє, яке було вільне їй чомусь не підходило. .. Було й таке, що садила чоловіка, а сама стояла, бо він мав проопероване коліно, з нашими шумахерами на маршрутках я боялася, що впаде і біди наробить. Люди дивилися скоса, мабуть теж в думках хотіли його підняти за вуха. Не кажу, що всі хворі і немічні, але люди не зобов'язані оголошувати свій стан при вході в транспорт. Старша людина може спокійно попросити звільнити місце.

Насправді кожного болить Своє ))) Я не розумію як можна так ставити питання.... І як ви збираєтеся ставити візуально "діагноз" чужим людям )))
Все, дискутувати більше не буду. Все одно кожен залишається при своїй думці.

RadioTatka, а Ви зранку уступили старшим місце? Бо якщо я хочу щось змінити, я починаю з себе. І ці дискусії ніколи ні до чого не приведуть. Виховувати в собі, в своїх дітях - це зона нашого впливу, все інше - ілюзія.

Я думаю, що хто слабий, або вагітний (пасажирам не потрібно роздумувати про особливості Вашої жіночої тілобудови), то може попросити місце. Не треба робити з себе мученика, бо я стою, а негідника з того, хто сидить( не залежно від віку).

Дуже сварилася в маршрутці один раз. Сиджу під вікном, на стільці за мною сидить дівчинка 7-9років, їде одна. Жіночка облила брудом дитину, бо вона сидить, а, можливо, зайде якась бабця, їй не дадуть місце. Дитину зігнали, сварлива пані сіла на її місце. Я вступилася за чужу дитину, бо не люблю коли нападають на слабших, вся маршрутка почала сваритися вже зі мною. Я тоді була вагітна. Людям як засліпило. Біля мене стояла жінка з дочкою-підлітком, то вона найбільше закривала мені рота. Дискусію продовжили на вулиці. Пані вибачилася .
Хочу всім нагадати, що дітей в транспорті закачує. Перехідний вік важкий, дітей може боліти голова і т.д.....

Стосовно бабусь. Маршрутка. Ранковий час пік. Задні двері. Стою біля якоїсь бабусі, на зупинці ніхто не виходить, але є бажаючі студенти зайти, пані каже не заходьте, бо я виходжу. Водій поїхав, жінка не вийшла. Я питаю, чому Ви не вийшли? Я на наступній, молодь не впустила щоб було більше місця. Можна було потіснитися...

Дуже старенькі- це окрема історія . Маю бабусю 90 років. Раз вела додому з церкви. На зупинці в тролейбус не хоче (не цікаво). Вся компанія кому за 80 зупиняють маршрутки та чемно ігнорують тролейбус. На зупинці паралельно склянуть всіх водіїв, молодь , ще когось, за компанію, бо всі довкола не будуть старими і не доживуть до їх років. В маршрутці текст повторюється..... Раз завезла бабусю машиною. Їй не сподобалося. Тож скучно, нема кого зачепити, зігнати, посваритися.....

Напевно, правда кому давати місце в транспорті десь по середині.
Добре було б в маршрутках повісити цитату з Біблії. (Напишу з пам`яті, не сваріться , якщо не дослівно ) Хто бачить скалку в оці брата, той хай
вийме спершу колоду з власного ока.

Теж вважаю що нашим людям бракує вміння ПРОСИТИ. Ну ніхто нічого не зобовязаний. Ну чому не попросити "Будь ласка, уступіть мені місце, кому не важко", ну чому деякі тьоті одразу на весь автобус починають кричати "О, подивисі, сидить молоде, та хто її виховує". Ну то просто жах, оті виясняння відносин у транспорті(((

Це вже називається енергетичний вампіризм...Але така енергія тим старим на добро не йде. Краще би вже до церкви пішли, там би і здоров'я і доброї енергетики набрались. Звісно за умови, що не почнуть чіплятися до інших з зауваженнями.

Ой як згадаю, як привозили до церкви св. Юри ікону...То вже краще до неї ті бабусі б не ходили. Сісти на 42 практично було не реально (це була неділя, останній день ікони у Львові)...Скільки я прокльонів чула. Найбільше мені подобалось як бабусі всім молодшим придумували, як додому добратись (починаючи від пішки закінчуючи таксі). Навіть до мене пристали, що во молода, замість того щоб в черзі стояти, пішла б і вже вдома була, а то зараз в маршрутку полізе, та ще і з сумками(я з дому їхала і мала їжі на цілий тиждень)...Та то б 2 місця звільнилось...

Ну тоді той похід до ікони 100 % нічого доброго їм не дав, бо з такою злістю в душі йти до ікони і ще щось просити...Думаю, Бог навіть їх не слухав...

Дівчата, а от ви як думаєте, якби я особисто сиділа і плювалась через то, що інші не встали - я б таке писала? Ну от реально. В мене є мої особисті принципи, яких я дотримуюсь. Встати старшим, допомогти, коли можна і кому можна - не важливо, кому і як, головне, щоб по моїх скромних силах...
А от читаю коментарі на тему "сама така, а молоді хворі, немічні і взагалі, чого причепилась із своїми зауваженнями", то стає і гірко, і смішно. Чесно. Хоча...кожен дивиться із своєї дзвінниці.

RadioTatka ви ще в самому своєму пості написали : " Хоча, по ходу, то справа їх батьків. І справа совісті. І справа виховання."
Маєте відповідь на своє риторичне запитання. Всіх не переробиш і не перевчиш - невдячна справа. Маєте дитину, її вчіть, щоб потім не було соромно, а іншими дітьми нехай займаються їхні батьки.