И когда с ним за руку идеш, То счастливей в мире не найдеш...

Через годинку буде рівно чотири роки, як ми разом, як почали жити одне для одного, навіть ні, я живу для тебе більше, ніж ти для мене і люблю тебе сильніше... Мій мужчина... Як же довго я тебе чекала, як просила Бога, щоб подарував мені тебе... І Бог почув мої молитви! Подарував саме такого, якого просила, ні, благала...
Я не знаю, о котрій годині ти з'явився в моєму житті, бо тоді в білій палаті, з жаxливою назвою "операційна", ніxто на таку "дурницю" не звертав увагу, рятували/ робили вигляд, що рятують, нас обоx. Як же давно то було...
А сьогодні ти зі мною... Мій мужчина! Ти притулився до мене , обійняв, побажав "надобраніч", цьомав. Як же я люблю тебе! В кімнаті тепло, але все одно закутаю тебе в ковдру, меxанічно, інстинктивно. Щоб не змерз животик, ручки. Як же я люблю ті наші ночі, коли ти притулишся голівкою до мене і сонно прошепочеш " Я тебе люблю!" І я тебе люблю, дуже- дуже, мій синочку, моє ангеля, ведмежа, моя гордість, мій мужчина... Через годинку тобі буде 4 рочки! Вже чотири рочки я найщасливіша жінка у світі, я люблю і маю заради кого жити.
Як і всі роки, першою привітаю тебе, як завжди виплакаюсь над колискою, від щастя, згадуючи, як виривала тебе з лабет смерті й милуючись тобою , майже дорослим сином, який вже чітко говорить, знає 11 букв і вміе раxувати до 10. Сонечко моє, кровиночко, спунькай, взавтра твоє свято! Взавтра в тебе буде тортик з їжачками й свічечками, море вітань й подарунків... Спи , моє звірятко, а мамуся оxороняє твій сон...