ГВ

думаю вже можна підводити рисочку
останні пів року я ТАК заморочилась на відлученні, що вже не вірила що це коли-небуть станеться. Я впадала у крайнощі чим провокувала істерики і у себе і у доці. Я твердо знала що мушу відлучити, бо далі так не зможу. Даруська дууууже вередувала через груди, у мене почалась інволюція, вона мабуть відчувала що молочка все менше і я їй постійно пояснювала, що вона вже велика і вже не треба гамати цицю, але все було навпаки - вона істерично потребувала більше і більше, у нас нічні прикладання бували і по 6-8 разів за ніч тривалістю по 15-20хв... я стала нестерпною і дратівливою, заводилась з пів обороту і тут - велика дяка усім хто мене у цей час терпів у жовтні ситуація трошки покращилась, а в листопаді моє цицьогодування набуло зовсім іншого відтінку - я була безмежно вдячна Богові що ще маю стільки молочка, бо Даруська захворіла і ГВ стало основною їжею і вдома і в лікарні. На диво в цей період я абсолютно не відчувала жодного дискомфорту під час годування який супроводжував мене раніше. А потім все відбулось якось так тихо і самовільно що я навіть не встигла зауважити - просто молочка вже не було і Даруся прикладалась все менше і менше. Зараз вона ще має контакт з грудьми, але зовсім інший - вона цілує груди, торкається, інколи вночі просинається знаходить груди рукою - заспокоюється і засинає.
Пів року тому, коли я дуже хотіла відлучити у мене були двозначні відчуття - з однієї сторони ДУЖЕ хотілось відлучити, а з іншої - якось інтуїтивно хотілось ще продовжити.. такі дві крайнощі дуже мучили мене і як я тепер розумію Дарусю теж. А зараз все зовсім по-іншому, все закінчилось дуже гарно і гармонійно і мабуть буде дуже влучним слово ПРИРОДНЬО. Я тепер знаю точно що дала Дусі все що їй було необхідно, моя душа і совість в спокої і контакт дитина-мама не нарушений