час не лікує..і погано маскує...

і знову те саме...не винна зустріч, один погляд,жодного слова і моє серце опустилось до пят, так хотілось кинутись в обійми, але час гарно замаскував давні почуття, за тих декілька секунд вони не встигли вирватись на волю. я довго думала над тою мимвільної зустріччю, хотіла написати...але розум сказав забуть,не треба...пройшов тиждень і тут... холодне привіт зруйнувало мій спокій, 1,5 року жодного повідомлення...я не можу описати що творилось зі мною...я була на 9 небі від щастя..але розум сказав не пиши...за цей весь час я навчилась його слухати...але через півгодини знову-що рбиш..тут я вже не стрималась..завязалась розмова...я шукала будь-який наттяк що він за мною скучив...що він розлюбив свою дівчину...і хнаходила,хоч це скоріше було самонавіювання...і тут знову його улюблена тема-інтим...після моєї відмови він сказав,нас нема про що говорити...па!більше не пиши....
серце рвалось на куски...не хотілось нічого...проклинала свої принципи, саму себе...але як кажуть після бою руками нема чого махати...
і сталось...знову привіт...я б хотів тебе побачити...приїжджай...я тішилась...я раділа як дитина, вірила що все буде добре...і знову мовчання...і знову нм не про що говорити...чому так важко його забути,чому в нас немає такої кнопки "Delete"????