Божевілля, яке дає право на інше життя

Щось будоражило мене з середини, якісь думки, непотрібна енергія, яка заповняла мене дивним відчуттям. Я часто думаю про все, про життя, а задані мною питання часто остаються без відповіді. Частий біль, глухий біль, глушить, убиває свідомість і божевілля недає мати спокій, той спокій який я давно прошу.
Якесь неперервне відчуття володіє мною, має намір щось донести до моєї душі та я невсилі розпізнати його.
Чому так? Я інколи сама нерозуміла я так хотіла кудись бігти, щось сказати, дати відповідь, вислухати, але уже нехватило сили.
Це божевілля розриває, давить вириває все живе, що залишилося.
Як так жити?
Довго шукала відповідь, марила шукала те чого немає і несамовито боляче я падала знов і знов.
Щось бентежне, лячне, непорушне тоді мені здавалося, що це не світ, не життя - це пекло в якому я завжди буду самотня і ця самотність мене пожере.
Так дивно, але з часом моє невідоме божевілля, дало інше право на чудове життя, на яке я уже і немогла розраховувати.́́́́