Блог Сонячного Зайчика: Жертви ради материнства. Кому це потрібно насправді?

Правильні слова!

воно то так. але у всьому має бути баланс. моя мама була (та чо була, є) абсолютно розслабленою. мінімальне прибирання, прасування, готування. А мені хотілося більшого, мені хотілося не так швидко подорослішати. мені не хотілося в 10 років самій собі варити картоплю і обідати. мені не хотілось самій, будучи третьокласницею, йти в школу, коли інших дітей приводила мама і знімала шапку при тому цілуючи. мені не хотілось при хворобі самій бути вдома і самій робити собі малиновий чай.
Ні, я не була недоглянута чи недогодована. просто моя мама вирішила не давати мені більше, ніж мені треба і не виходила зі свого комфортного життя.

@Lathorien, та то такий сучасний тренд - "діти нічого не мають змінювати в чудовому різноманітному житті батьків" і "якщо щаслива мама - щаслива дитина", що б там мамі для щастя не треба було. Все-таки материнство - це про давати, давати з любові. Шкода, коли воно від серця не йде і не приносить мамі щастя, а насилу витискається з побічним ефектом жертви, або і просто ігнорується...

Кому потрібна чистота? Це дуже слушне запитання )) За тиждень «зависання» з навіть мені невідомих причин (от хочу тільки пити каву і тут же — заснути) я жахнулася тому, що сталося з квартирою. Мені взагалі неможливо : дихати в порохах, їсти на невимитій кухні, я вже мовчу про гігієнічні процедури. І то я не чистюля з обсесивно-компульсивним розладом до прибирання (ех, мені б таку людину зустріти, я б їй надала широке поле для діяльності ) ) Чистота потрібна для здоров'я і гарного настрою.
Щодо самостійних дітей — частково погоджуюсь. Цю рису треба розвивати. Але постійно залишати дитину «самій собі», бо в мами насущна потреба проводити час так, як вона звикла ДО материнства, деколи нагадує мені поведінку «матусі в 16», яка втікає на дискотеку ) Навіть собака вимагає часу, уваги, догляду і виховання, що вже казати про дитину. І це не жертва, а подарунок тому, хто взагалі-то на світ не просився, і втім, любить вас безумовною любов'ю , і кого, по ідеї, любите ви..

Дуже слушна думка. "Материнство як подвиг" часто виливається в "декрет як діагноз" з повчанням оточуючих як їм доглядати і виховувати власних дітей та маніакальним суперництвом хто найправильніша мама. Я таких людей обхожу по широкій дузі і у батьківських віртуальних спільнотах і в реальному житті.
Правда в тому, що цей подвиг нікому не треба, крім самої жінки. Точніше, він потрібен саме їй і робить вона це для себе, а не для дитини.

Емм, як на мене, двозначно трохи Жертви, як і будь-яка крайність не дуже добре. Але життя поміняється. Не з вини дитини і не тому "що не подбали до народження". До народження неможливо про все подбати. Я вірю в те, що діти приходять кожен зі своїм уроком для батьків - їх посилає Всесвіт\ Бог\доля саме такими, щоб навчити чомусь саме нас саме на цьому етапі життя. Діти різні і їх уроки дуже різні. А "жити по-старому" і геть нічого не міняти - то в певному сенсі ігнорувати ці уроки життя.

це в певній мірі теж крайності: або порядок, або дитина. А якщо по-хорошому то дитина подумає, що не все крутисться навколо неї і всі мають якісь обов'язки І зміною\жертвою в такому випадку мала би стати власне не жертва чистотою чи часом з дитиною, а вміння переступити через свої власні дитячі травми і установки та пояснити, наприклад, дититні все те ж саме але спокійно.
То, звісно, в ідеальному ідеалі Якщо що я - зовсім не ідеальна і в мене вдома періодичний безлад, і дитині теж "дістається" згаряча не раз. Я просто намагаюся вчитися (може, не так успішно і швидко як хотілось би...), але час від часу моя власна гординя, егоїзм і зашкарублі стереотипи та шаблони поведінки якраз стають тією жертвою заради материнства (хоч насправді глобально в майбутньому не тільки заради нього, та й не такою вже жертвою як здається одразу )

Зміни - не означає жертви
Поява дітей - це відповідальність не дітей, а батьків. Тому якщо не хочемо, боїмося, що доведеться жертвувати тощо, - треба думати заздалегідь ,а не жертвувати попри все, а потім хотіти від дітей вдячності... Думаю, це одна з найгірших речей, які можна зробити для будь-кого. І для таких важливих, чудових гостей в моєму житті, якими є мої діти, - я не хочу такої гидоти, точно.
З появою дітей в житті змінилось багато. Але не лише в "дитячу" сторону, діти відкрили мені нові можливості, розвинули нові здібності. В мене було своє життя до них, воно є з ними і воно лишиться, коли вони підуть у своїх справах у своє життя. Вони НІЧОГО мені не винні, оце головне