Біль

Біль
Заплакані очі ,викривлене болем обличчя. Сумне,сповнене жалоби обличчя. Руки,які прагнуть відпочинку і щось в душі,те,що неможливо описати. Сумне,занадто скуте і нещасливе серце..
Біль.
Мала дівчина плаче,притуляючи до себе ляльку,яка вже побувала на смітнику. Сльозинки з її очей падають на брудні руки,на її роздертий червоний плащ…Біль стукає також і до маленьких сердець….
Біль.
На дивані сидить дівчина. Волосся розтріпане,очі сумні. Вона не плаче. Вона сидить і дивиться в «далечінь». Вона дивиться на стіну.
В її очах біль розлуки…
Біль.
Дім. Сім’я. Сварка. Биття ще зовсім нової посуди. Кімната. Дитина. Вона змушена вислуховувати це кожен раз. Раз за разом. Притулившись до свого ведмедика ,вона здається такою переляканою,такою самотньою . Стискаючи долоні вона прикриває двері. Біль приходить зненацька . Його непотрібно запрошувати. Він пролізе крізь всяку шпаринку…
Біль.
Бабуся із зморщеним обличчям і зморщеними долонями. Ними вона прикривала очі,в яких вже не видно вогню,він згас. Вона тихо плаче. Болісно плаче. Вона плаче…Біль не дивиться на вік….
Біль.
Дискотека. Вони. Вона і Він. Вона із жалем і образою в очах дивиться на хлопця і даючи йому ляпас,примушує своє серце замовчати. Вона – іде,Він-залишається. Він тримає руку на щоці і усвідомлює,що це кінець…. Серце не кам’яне,воно також болить…
Біль
Хлопець. Ще зовсім молодий,йому лише 16.Сидить на лікарняному ліжку і кричить.. Голосно кричить. Це крик душі. Його крик переповнює розпач. Він не хоче вмирати. Біль не запитує твоєї думки,дозволу …він приходить….
Біль.
Дівчина Виглядає в вікно. Нічого нового. ЇЇ тяжкий подих чути з далечінь. Вона сумує. За вікном - як завжди пусто.
Біль має різні імена…
Біль.
Хтось іде…. Блукає. Тужить. Хтось є самотній. Хтось плаче. Десь розлука. Смерть. Хтось любить в самоті….
Біль.
Взяти в руки,зігріти,заколихати. Дозволити , щоб розцвіло,замінилось щастям. Можливо саме для того існує – щоб існувало щастя.