Багато, багато любові

Нещодавно мене дуже образила дуже близька людина. Сказала от що, гладячи Сергійка по пухнастій голівці: "Ну що, Сергійко, не довго вже тебе будуть любити".Мені то було як ніж у серце. Що значить - недовго? Скільки я маю пояснювати всім, що мої дітки - не випадковості, а очікувана радість, і що я завагітніла втретє не тому, що в другий раз "дівчинка не получилась", а просто тому, що так радісно постукало в нашу сім'ю ще одне дрібне життя? Ну, то таке. Виписала образу.
Насправді я усвідомлюю, що в добі - ті самі 24 години, в мене - тих самих 2 руки (і слінг ), 2 ноги і, відповідно, перший час мені доведеться добряче покрутитись, поки налагодиться новий ритм життя... І все ж, я буду старатись, щоб мої діти не були обділені. Вівсяне печиво замість домашнього пляцка - так, буде, частенько. Гречана каша і печена картопля замість чанахів, вареників і плову - траплятиметься. Булочки куповані. хм... ні, домашні булочки будуть, напевно, дуже вже я сама їх люблю. хоча, хтозна.
Але обов'язково - "грудний сніданок" Сергійчика, Дмитрикові уроки лічби і читання, щовечірнє залізання до Дми на 2й ярус ліжка, щоб почіхати йому спинку - оце те, в чому не можна відмовляти дітям. В чому я не можу і не буду відмовляти їм і собі...
А вони - передчувають, що якийсь місяць лишився звичного життя. Не знають, що буде далі, але підозрюють, напевно, що елемент двіжу буде присутній. І лізуть до мене, лізуть. Хто як вміє
Дми: "Мама, шнурки розв'язались". Поки я зав'язую - розтріпав мені зачіску. Я на мить роздратувалась, а він нюхає моє волосся розтріпане і каже: "а мені подобається, як твоє волосся пахне". я: "А чим воно пахне?" Хльо: "мамою..." Закінчую зав'язувати, підтягую штанці, хапаю худенькі плечики в обійми. "А ти ще моє волосся понюхай, чим воно пахне? Подобається?" Ясно, що подобається, Сонечко. Пахне твоє волосся Бджілкою золотистою.
Сюнька прокинувся не в настрої. "Мама.Мама.Мама.Мама..." Ходить за мною, нічого не просить, просто банально висне на халаті, ні в туалеті не лишить, ні кави зварити не дасть. Ну що ж ти хочеш? А ще вночі я поспала аж з 00.00 до 06.40 і всього-то 5 разів за цей час вставала до дітей... загалом, відпочивша, як з курорту Дивлюсь на того їжака-мучителя. В кухні +18, він - в трусиках і футболці, а я - в халаті. Може, холодно йому? Беру на руки, саджу на живіт під халат. А він так обіймає мене всіма лапками, наче білочка дерево. І носиком буць! - в плече. І голівку запашну так зручно кладе, як там і був. Гризе халат. Хотів просто маму Я його сииильно до себе притискаю, потім послаблюю обійми, бо боюсь, що затисну зовсім. А він, не поворухнувшись, мені в плече: "чу ще!" ("хочу ще"). І я знов притискаю м'яке, розслаблене, любиме щастячко міцно-міцно. Задоволений Їжачок гризе мій халат.
Поки є ще вільний час, хочеться постійно їх обіймати. Торкатись. І Дми, і Сюні, і їхнього татка. Татко засинає, щойно голова подушки торкається. І поки я присплю малявку і відповім на всі Дмитрусіні "Чому?" і "нащо?", бачить вже третій сон. А я ж хочу і його теж обійняти міцно, притулитись. Залізу під його ковдру, про себе подумаю, як же то незвично після дня з дрібосями - обіймати когось настільки великого Притулюсь до великої сильної спини... спить... обійму, так потисну-потисну Обернеться до мене, і, напевно, сниться йому, що я - ще одна тепла подушка. Намагається закинути на мене руку і ногу, щоб спати зручніше було. Довго так лежати ні я ні ляля не витримуємо, і я кажу: надобраніч! - і цілую незвично велике чоло.
А тоді вже і ляля починає скакати в животі в шаленому темпі. Типу "от тепер, мамо, ти тільки моя, давай побавимось!". Ухх, так і здається, що от-от вистрибне, дарма що маленька по розмірах, товче як має бути. Намацую її дупцю, ловлю, як можу ще одна зацьомувальна дитяча дупця буде скоро в моєму розпорядженні "Ляля, спи, а то вкушу за дупцю!". Вірить притихла.
Взагалі, думаю, хоч час і не гумовий, але до всього можна звикнути, і, доклавши трохи зусиль і розуму, налагодити життя і з трьома малюками. А любов до кожного з дітей меншою не буде. В мене багато, багато любові, на всіх вистачить.
В рекламі показали анонс шоу "холостяк", де всі кому не лінь цілуються. Сергійко кидає свої літаки і з криком "цьооооммм" біжить до мене, і лізе в обличчя своїм яблучним ротиком з висолопленим рожевим язичком І я зацьомую щічки, ротик, очка, а він тільки і каже "Ще, ще, ще" - і сміється, наче срібний дзвіночок дзвенить.
Тут і Дмитро підходить. "Ага, - каже, - сама під халатом нагрілась, тепер і мене грій".
І так цілі дні. І часом сил нема, і здається, що не встигаю нічого. Зате в мене є багато, багато любові